Адміністративне право і процес - ISSN - 2227-796X

науково-практичний журнал заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

Останній номер журналу

#1(15)/2016

 У статті розглянуто деякі проблеми, пов'язані з предметом адміністративного права. Наведено аргументи на користь доцільності існування в науці категорії «предмет адміністративного права». Обґрунтовано думку стосовно того, що суспільні відносини, врегульовані адміністративним правом, можуть проявлятися як у вигляді правовідносин, так і в діяльності вповноважених осіб. Висловлено позицію щодо виділення з предмета адміністративного права тих суспільних відносин, що пов'язані зі здійсненням правосуддя.

 У статті досліджуються думки вчених щодо визначення джерел правової охорони публічного майна крізь призму поняття «джерело адміністративного права». Здійснюється порівняльний аналіз досліджуваного поняття в соціально-матеріальному та юридичному (формальному) значеннях. Обґрунтовується теза, що у сфері здійснення правової охорони публічного майна джерела права потрібно тлумачити через такі підходи: ідеологічний, соціальний, матеріальний та формально-юридичний.

У статті розглянуто концептуальні пропозиції щодо оновлення змісту принципів адміністративного права України, критикується висловлений у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині підхід щодо розкриття змісту принципів адміністративного права в контексті радянської адміністративної традиції, що полягала в ототожненні принципів адміністративного права та принципів державного управління, акцентується увага на необхідності формування самостійних принципів адміністративного права, у т. ч. з урахуванням принципів належної адміністрації як складової принципів належного урядування, що здійснюють визначальний вплив на реформування правового регулювання у сфері взаємостосунків органів публічної адміністрації з приватними особами, забезпечують ефективний перегляд адміністративних актів, справедливий та своєчасний розгляд адміністративних справ адміністративними органами, а також адміністративними судами.

У межах цього дослідження автор розглядає окремі аспекти поняття й характеристики адміністративних актів. У зв'язку з відсутністю законодавчого регулювання цих питань в Україні автор звертається до положень доктрини адміністративного права зарубіжних країн та їх законодавчої практики в питаннях регулювання форм публічного адміністрування. Автор також узагальнює підходи до розуміння поняття «адміністративний акт», робить пропозиції щодо законодавчого закріплення процедурних правил його прийняття та оскарження з огляду на надзвичайно важливий вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів громадян.

У статті розглянуто історичні аспекти формування уявлень про організацію виконавчої влади, їх систему на центральному рівні, проаналізовано зміст та ознаки поняття «система органів виконавчої влади». Проаналізовано сучасні тенденції децентралізації сучасного державного управління в Україні, що визначальним чином впливають на розвиток системи центральних органів виконавчої влади. Окрему увагу приділено порівнянню досвіду організації виконавчої влади в Російській Федерації, проблемам організації та координації системи державного управління в умовах федерації.

Статтю присвячено з’ясуванню сутності категорії «управління державними справами». На підставі аналізу наукових джерел автором виділено дві основні концепції розуміння поняття «управління державними справами»: «ототожнення» і «системно-структурну». Вивчення наукових поглядів, сформованих у межах цих концепцій, дозволило автору встановити, що представники концепції ототожнення визначають управління державними справами як синонім поняття «державне управління», одним з аналогів якого також називається категорія «управління суспільними справами». Автор доводить недоцільність застосування концепції ототожнення через наявність численних недоліків і неточностей та невідповідність правовим реаліям сфери публічного управління. У статті детально вивчено системно-структурну концепцію, яку, на думку автора, позбавлено недоліків концепції ототожнення. Під час її дослідження формулюються поняття «державні справи», «суспільні справи», «управління державними справами», «управління суспільними справами» та проводиться співвідношення між ними як категоріями, що позначають нерівнозначні правові процеси та явища. Окремо автором розглянуто питання розмежування категорій «управління державними справами» та «державне управління», представлено їх співвідношення як цілого та його частини.

У науковій роботі розглянуто основні напрями розвитку науки та галузі адміністративного права України. Основними з них є: предмет адміністративного права, система джерел, відносини, норми адміністративного права. Особливу увагу приділено принципам адміністративного права. Досліджено досвід європейських країн у розвитку принципів адміністративного права. Розглянуто значення принципу верховенства права в розвитку науки та галузі адміністративного права. Досліджено місце принципу верховенства права в науці та галузі адміністративного права. Розглянуто значення перегляду доктринальних засад науки та галузь адміністративного права.

У статті розкрито історію становлення терміну «внутрішньо переміщена особа» в міжнародному праві. Аналізуючи феномен внутрішнього переміщення, встановлено обов’язкові елементи дефініції цієї категорії суб’єктів та їх еволюцію в міжнародно-правових актах, а також в українському законодавстві. Виявлено недоліки українського визначення та надано пропозиції щодо його вдосконалення.

The article deals with the legal nature of the administrative tort law of Ukraine. To that end, studied the signs of the administrative tort. The author distinguishes between a posteriori and a priori signs of administrative tort. Posteriori signs are fixed by law. These features — the truth of facts. They are the same for any behavioral act. A priori characterize the individual behavioral act. They are the result of the analysis of a particular behavioral act. These features — the truth of logic. They allow to characterize behavioral act as an administrative tort. The article deals with their classification according to the degree of public danger; the nature of the damage caused; guilty subjects; structural features; regulation in the legislation. The author proves that a set of a priori evidence of individual behavioral act is a system. 

У статті розглядаються положення Закону України «Про Національну поліцію» та інших нормативних правових актів, що регламентують підстави та порядок здійснення поліцією доставлення громадян до службових приміщень. Аналізується закріплення в законодавстві норм щодо доставлення громадян у поліцію та їх затримання в контексті самостійних заходів державного примусу з позиції забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Зазначається, що асоціація України та ЄС передбачає гармонізацію національного законодавства з тим, у якому доставлення громадян у поліцію законодавчо врегульовано як складова, факультативна частина затримання, що дозволяє забезпечити юридичні гарантії дотримання поліцією конституційного права людини на свободу та особисту недоторканність.

      Статтю присвячено дослідженню міжнародно-правового регулювання забезпечення екологічної безпеки. Встановлено, що екологічна безпека базується на принципах, закладених у Декларації щодо навколишнього середовища й розвитку, прийнятої на Конференції ООН з навколишнього середовища й розвитку від 14 червня 1992 року в Ріо-де-Жанейро, однак вперше як об’єкт правового регулювання з’являється в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН від 5 грудня 1986 р. і 7 грудня 1987 р., присвячених питанням припинення перегонки у озброєнні і ядерного роззброєння. Доведено, що паралельно, на міжнародному рівні, формується й низка нормативно-правових документів, у яких термін «екологічна безпека» не згадується, проте на підставі положень, закріплених у Декларації Ріо-де-Жанейро, та наукових підходів щодо визначення сутності екологічної безпеки вважається, що такі документи закладають основи механізму забезпечення екологічної безпеки. У роботі підтримується наукова ідея про необхідність розробки на міжнародному рівні єдиного нормативного акту, присвяченого питанням забезпечення екологічної безпеки.

     У статті аналізується проблематика використання та захисту персональних даних в умовах загрози інтересам національної безпеки України. Звертається увага на певні законодавчі перешкоди щодо участі громадських формувань у відстоюванні інтересів національної безпеки країни. Пропонуються конкретні шляхи вирішення проблеми шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про захист персональних даних».

     У статті розглянуто сучасні завдання вдосконалення вітчизняного державного регулювання у сфері фармацевтичної діяльності, проаналізовано ознаки фармацевтичної діяльності, особливості розвитку фармацевтичного ринку, державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів. Узагальнено актуальні проблеми вдосконалення адміністративних та економічних методів, що застосовуються у сфері фармацевтичної діяльності, проведено порівняння із законодавством країн Співдружності Незалежних Держав та Європейського Союзу.

Запропоновано авторське визначення поняття «фармацевтична діяльність» та «фармацевтичний ринок» для цілей удосконалення правового регулювання фармацевтичної діяльності в Україні, обґрунтовано необхідність окремого закону України: «Про фармацевтичну діяльність».

У статті досліджується адміністративно-правовий статус митних органів України з врахуванням змін до чинного законодавства у зв’язку з проведенням ад­міністративної реформи в Україні, наводиться авторське визначення поняття адміністративно-правового статусу митних органів, визначаються нормативно- правові акти, що закріплюють адміністративно-правовий статус митних орга­нів, і пропонується внести в них зміни з метою його вдосконалення.

     Статтю присвячено характеристиці суб’єктів, які забезпечують та беруть участь у переміщенні металобрухту через митний кордон України. Проведено класифікацію таких суб’єктів, в основу якої покладено критерій наділення суб’єкта державно-владними повноваженнями. Доведено, що роль кожного із суб’єктів у переміщенні металобрухту через митний кордон України різна. Хтось із них бере опосередковану участь у переміщенні цієї категорії товару, хтось безпосередню. Однак, органи доходів і зборів та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності й фізичні особи, які переміщують металобрухт через митний кордон України, є постійними учасниками таких правовідносин.

Сторінка 1 з 2
Ви тут: Home Головна