Адміністративне право і процес - ISSN - 2227-796X

науково-практичний журнал заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

Останній номер журналу

#1(19)/2017

У статті розглядаються сучасні наукові погляди на визначення понять «оборона
держави», «національна безпека», «воєнна безпека», їх взаємний зв’язок у системі
забезпечення національної безпеки. Оборона держави розглядається як ключовий
елемент воєнної безпеки та домінуюча складова національної безпеки.

У статті розглядаються сучасні проблеми діяльності публічної влади в Україні на
шляху, пройденому за роки незалежності. Привертається увага публічної влади до
завдань перед суспільством. Аналізується робота органів влади, їх посадових та
службових осіб щодо реалізації конституційних вимог — визнання людини «най-
вищою соціальною цінністю», перед якою публічна влада мала б відповідати за
свою діяльність. Висловлена позиція щодо недоліків кадрової політики під час при-
значення на державну службу в центральних та місцевих органах публічного управ-
ління. Наведено аргументи на користь доцільності запозичення досвіду кадрової
роботи розвинутих країн світу. Пропонуються шляхи розв’язання проблем.

У статті аналізується питання галузевої належності державної реєстрації юри-
дичних осіб. Доводиться, що специфіка сфери виконавчо-розпорядчої діяльності,
правове положення, методи й засоби правової регламентації, що використову-
ються суб’єктами державної реєстрації, визначають адміністративно-правову
природу й сутність державної реєстрації юридичних осіб. Обґрунтовується теза
про те, що у зв’язку з багатогранністю поняття, державна реєстрація юридичних
осіб може розглядатися як спосіб державного регулювання суспільних відносин;
функція державного управління, що доповнює й конкретизує такі загальні функ-
ції державного управління, як регулювання, контроль і облік; правова форма діяль-
ності органів публічної адміністрації; правовий режим; адміністративна послуга;
правовий інститут; засіб контролю; адміністративна процедура; адміністра-
тивне провадження.

У статті досліджуються особливості правового регулювання ДПП у країнах ЄС
на прикладі Польщі. Проводиться порівняльний аналіз процедури вибору приват-
ного партнера та передання йому об’єктів публічної власності на умовах ДПП.
На основі позитивного досвіду розвитку ДПП у Польщі розробляються пропозиції
щодо вдосконалення законодавства України у сфері ДПП.

У статті проаналізовано поняття «внутрішньо переміщена особа» як об’єкт со-
ціологічного та правового регулювання; визначено основні ознаки внутрішньо пере-
міщених осіб в Україні; окреслено права та свободи внутрішньо переміщених осіб;
розглянуті та проаналізовані проблеми правового забезпечення внутрішньо перемі-
щених осіб в Україні. Наведено авторську дефініцію поняття «внутрішньо перемі-
щена особа (ВПО)» та зроблені пропозиції щодо вдосконалення правового регулю-
вання у цій сфері.

У статті висвітлюється юридична природа поняття «адміністративні послуги»
та формулюється його визначення. Аналізується сучасний стан функціонування
цих послуг та їх подальші перспективи.

Стаття присвячена осмисленню артикульованих окремими європейськими кра-
їнами доктринальних та інституційно-правових засад створення поліції захисту
тварин (зоополіції). Особлива увага приділена обґрунтуванню шляхів новелізації ві-
тчизняного законодавства, а також з’ясуванню можливостей модернізації чин-
ного національного механізму запобігання і протидії жорстокому поводженню
з тваринами через посилення інституційної спроможності уповноважених орга-
нів публічної влади і налагодження партнерської взаємодії між усіма дотичними
суб’єктами.

Статтю присвячено висвітленню наукових підходів до поліцейської діяльності,
структури органів поліції. Обґрунтовано, що створення дієвої системи боротьби з
правопорушеннями в усіх сферах діяльності, забезпечення захисту прав і свобод лю-
дини можливе в результаті розроблення й упровадження єдиної концепції вдоско-
налення адміністративно-правових засад створення та функціонування суб’єктів
поліцейської діяльності. Запропоновано власний підхід до структури органів полі-
ції в Україні.

Стаття присвячена дослідженню особливостей організації та адміністративно-
правового забезпечення наукової роботи в коледжах за юридичним напрямом на-
дання освітніх послуг. Приділяється увага взаємозв’язку освіти й науки у якісній
підготовці юристів. Визначаються сфери та обсяги наукової роботи в коледжах
даного типу спрямування. Характеризуються проблемні аспекти адміністратив-
ного управління та забезпечення коледжем наукової роботи. Доводиться потреба
зміни й уточнення закону України «Про вищу освіту».

Статтю присвячено дослідженню ознак Національного депозитарію України та
Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, що харак-
теризують їх правовий статус. Встановлено, що Національний депозитарій Украї-
ни є суб’єктом природної монополії у сфері депозитарної діяльності. У результаті
аналізу ознак правового статусу Розрахункового центру обґрунтовано необхід-
ність подальших наукових досліджень з метою демонополізації розрахункових та
клірингових послуг.

У статті розглядаються законодавчі й доктринальні визначення поняття фі-
нансової діяльності суб’єктів господарювання та її співвідношення з фінансовою
діяльністю у сфері господарювання. Виділяються особливості фінансової діяль-
ності суб’єктів господарювання. Наголошується на розмежуванні фінансової
і професійної фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

У статті досліджується проблематика законодавчого регулювання правового
статусу осіб — платників обов’язкових платежів, як зобов’язаних суб’єктів фі-
нансових правовідносин, з яких держава мобілізує кошти до централізованих фон-
дів коштів. Звертається увага на негативні наслідки застосування колізійних норм.
Пропонуються уніфіковані підходи до законодавчого визначення правового статусу
осіб, що забезпечують головну функцію фінансових правовідносин — мобілізацію
грошових коштів до державного бюджету України.

У статті досліджено основні напрями розвитку страхового законодавства, обу-
мовлені прийнятим 16 березня 2016 року Верховною Радою України за основу проек-
том Закону «Про страхування». Визначено, що проект Закону «Про страхування»
комплексно регулює відносини у сфері страхування, а саме: у страхуванні, пере-
страхуванні, посередницькій діяльності у страхуванні та спрямований на адапта-
цію вітчизняного страхового законодавства до acquis communautaire.
До основних новел, передбачених проектом Закону «Про страхування», віднесено:
1) розширений страховий глосарій; 2) визначення переліку суб’єктів страхової та
перестрахової діяльності; 3) врегулювання окремого ліцензування перестрахової ді-
яльності як виключного виду господарської діяльності; 4) розмежування понять
страхова діяльність та страхова операція; 5) детальна регламентація договірних
відносин у страхуванні та перестрахуванні; 6) створення на страховому ринку само-
регулівних організацій страховиків, участь у яких стає обов’язковою.
Визначено, що терміни «страховик», «перестраховик» є узагальнювальними і по-
значають: 1) суб’єктів, які мають право здійснювати страхову/перестрахову ді-
яльність; 2) сторону договору страхування/перестрахування, яка надає страхову/
перестрахову послугу. Для визначення правового статусу суб’єктів страхової та
перестрахової діяльності запропоновано вживати терміни «страхова компанія»,
«перестрахова компанія», «філія страхової компанії».

Для визнання певного субʼєкта носієм публічних повноважень його належність
до органів держави не принципова, не принципово яка його організаційно-правова
форма (юридична особа, колективне утворення без статусу юридичної особи), не-
обхідно дотримання таких умов: субʼєкт уповноважений законодавством на здій-
снення публічних повноважень; у нормативному акті мають бути визначені під-
стави набуття, межі повноважень, спосіб діяльності та компетенція такого
субʼєкта.
Практика адміністративного судочинства свідчить про постійне й масштабне
залучення до участі в розгляді й вирішенні адміністративних справ субʼєктів,
яких доволі складно можна визначити саме як «субʼєктів владних повноважень»
(субʼєктів публічної адміністрації).
Наголошено, що субʼєкт публічної адміністрації може реалізовувати як публічно-
правові так і приватно-правові повноваження.

У статті здійснено порівняльний аналіз державотворчої практики і конституцій-
ного законодавства низки зарубіжних країн та України, на основі якого зроблено
висновок про необхідність удосконалення правового статусу глави держави в Укра-
їні через внесення системних змін до національного законодавства. Такі зміни сто-
суються низки питань, зокрема: тимчасового заміщення поста глави держави
в Україні; правового статусу глави держави у відставці; гласності намірів і діяль-
ності глави держави у питаннях, що мають важливе значення для суспільства;
заборони Президентові України укладати міжнародні договори, що містять се-
кретні пункти; зобов’язання Президента України призначати всеукраїнський ре-
ферендум щодо ратифікації важливих політичних, економічних, військових між-
народних договорів і денонсації тих із них, ратифікація яких викликала масове
збурення у суспільстві.

Ви тут: Home Головна