Адміністративне правo і процес
ISSN: 2227-796X (Print), ISSN: 2617-8354 (Online)

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ РІВНОСТІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ - Васильченко О.П.

У статті конституційно-правовий механізм забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина розглядається як цілісна система правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на реалізацію рівності таких прав і свобод, убезпечення від посягань на права і свободи та на попередження порушень принципу рівності таких прав і свобод або поновленняоскаржуваних чи порушених прав і свобод в аспекті забезпечення рівноправʼя. 

Закріплення на рівні Основного Закону України принципу рівності прав і свобод людини та громадянина є важливою гарантією його здійснення, однак не гарантує його автоматичної реалізації. Як справедливо зазначає з цього приводу український науковець О. Чуб, «Для практичної реалізації будь-якого субʼєктивного права важливо не тільки записати й урочисто проголосити норму про відповідне право в Конституції, але й докласти зусиль для того, щоб люди її засвоїли, щоб її виконували» [1, с. 92].

Саме тому нагально постає питання щодо вироблення належної юридичної системи в галузі захисту основних прав і свобод людини та громадянина взагалі і механізму забезпечення принципу рівності таких прав і свобод зокрема. Потрібно зазначити, що особливістю зазначеного механізму є те, що предмет його регулювання складає не тільки сам принцип рівноправʼя, а й уся сукупність таких прав і свобод (політичні, особисті, економічні, соціальні, культурні, екологічні і т. ін.). До окресленої системи входить також масив суміжних груп предметів регулювання. 

Якщо звернутися до вітчизняної науки конституційного права, потрібно зазначити, що здебільшого предметом її дослідження ставали гарантії реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні (праці Т. Заворотченко, О. Білоскурської, В. Колісника та ін.), а також механізм забезпечення таких прав і свобод (роботи Ю. Тодики, О. Марцеляка), реалізації деяких передбачених Конституцією України груп прав і свобод (праці О. Пушкіної, Л. Липачової, Л. Летнянчина та ін.). Російські науковці також приділяли увагу окремим аспектам окресленої тематики. Так, цікавими є дослідження Н. Гончарової, Є. Петренко, О. Кузнєцової, Є. Хазова. Заслуговують на увагу досить ґрунтовне дослідження А. Ніколаєва, який детально розкрив конституційно-правовий механізм реалізації в Російській Федерації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, і докторська дисертація Г. Комкової, присвячена дослідженню принципу рівності таких прав і свобод у Росії.

Зрозуміло, що доцільно розглядати конституційно-правовий механізм забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в аспекті його гарантування, тобто як механізм, що гарантує реалізацію задекларованих положень нормативно-правових актів, які закріплюють принцип рівності таких прав і свобод в Україні. 

Вважаємо, що під цим механізмом слід розуміти цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на реалізацію рівності прав і свобод людини та громадянина, убезпечення від посягань на права і свободи та на попередження порушень принципу рівності таких прав і свобод або поновлення оскаржуваних чи порушених прав і свобод в аспекті забезпечення рівноправʼя в Україні. Він має свою структуру, яка характеризується єдністю елементів, що перебувають у певних звʼязках i відносинах між собою, характеризують сутність обʼєкта як ціле i відносно незалежне зовні явище. 

У той же час сьогодні важко чітко визначити набір складових механізму забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина, оскільки він не отримав належного дослідження в науці конституційного права. Більшою мірою, як ми вже зазначали, у науці конституційного права характеризувалися споріднені правові категорії щодо цих прав і свобод як «механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина», «механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина», («здійснення»), «забезпечення», «захист», «охорона» таких прав, свобод і обовʼязків тощо. 

Оскільки ми досліджуємо механізм забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в Україні, то зупинимося на аналізі механізму забезпечення цих прав і свобод. 

Під механізмом забезпечення прав людини і громадянина найчастіше розуміють систему засобів і чинників, за допомогою яких здійснюється реалізація прав і свобод особи та їх охорона відповідними зобовʼязаними субʼєктами державної влади, а у разі порушення – їх захист і відновлення [2], чи єдину систему взаємодіючих правових засобів, з допомогою яких держава здійснює юридичний вплив на правовідносини між субʼєктами права з метою визнання, дотримання та реалізації основних прав людини і громадянина [3, c. 197], чи динамічний взаємозвʼязок норм та інститутів конституційного права, які характеризують формальний і матеріальний зміст прав людини в їх взаємодії, а також установлюють базові принципи організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в частині сприяння реалізації та захисту таких прав і свобод, визначених конституцією та імплементованих у систему національного законодавства нормами міжнародного права. 

На думку відомого українського правознавця О. Скакун, механізм соціально-правового забезпечення прав і свобод людини формує відповідні підсистеми – механізми реалізації, охорони, захисту прав, де перший (механізм реалізації прав людини) включає засоби, що потрібні для створення умов реалізації прав і свобод, а складові гарантії забезпечення прав становлять собою відповідні умови і засоби, що сприяють реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обовʼязків, що закріплені в Конституції України. Друга підсистема – механізм охорони прав – включає заходи з профілактики правопорушень для закріплення правомірної поведінки особи. Третя підсистема – механізм захисту прав – включає засоби, що спрямовані на поновлення прав, порушених протиправними діями, а також відповідальність особи, що вчинила правопорушення [4, с. 206]. 

Академік П. Рабінович стверджує, що забезпечення прав і свобод людини передбачає три елементи (напрямки) державної діяльності щодо створення умов для здійснення прав і свобод людини: 1) сприяння реалізації прав і свобод (шляхом позитивного впливу формування їх загальносоціальних гарантій); 2) охорону прав і свобод (шляхом уживання заходів, зокрема юридичних, для профілактики порушень прав і свобод); 3) захист прав і свобод людини (відновлення порушення правомірного стану, притягнення порушників до юридичної відповідальності) [5, с. 16–23]. 

О. Марцеляк пише, що найбільш прийнятним є підхід, за якого поняття «забезпечення прав і свобод» охоплює здійснення певних дій, спрямованих на: а) удосконалення національного законодавства країни і приведення його до міжнародних стандартів у галузі прав людини; б) реалізацію громадянами своїх прав і свобод; в) охорону прав і свобод людини та громадянина; г) захист прав і свобод людини та громадянина [6, с. 36]. Приблизно цей же підхід підтримує О. Червʼякова, яка зазначає: «Під забезпеченням основних прав розуміють, з одного боку, систему їх гарантій, а з другого – діяльність органів держави зі створення умов для реалізації прав громадян, їх охорони, захисту і відновлення порушеного права» [7, c. 44]. 

Російський державознавець О. Лукашева вважає, що категорію «механізм забезпечення» прав і свобод особи слід поділяти на три підсистеми – механізм реалізації, охорони і захисту. На підтвердження цієї тези, на думку авторки, діють такі загальноприйняті визначення, за якими «реалізація прав і свобод особи» – це безпосереднє їх втілення у життя; «охорона прав і свобод особи» – це профілактичні заходи для попередження їх порушень; «захист прав і свобод особи» – це заходи, спрямовані на відновлення порушених прав. Механізм забезпечення прав і свобод узагальнює всі ці поняття. Виходячи з цього, вони є його складовими елементами [8, c. 186].

А. Олійник і В. Заяць вважають, що забезпечення прав громадян включає в себе: а) створення умов, що сприяють реалізації прав; б) охорону прав від порушень з боку кого б то не було; в) процес реалізації та захист цих прав від уже здійсненого реального їх порушення; г) відновлення порушених прав на всіх стадіях правореалізаційного процесу [9, c. 20–21].

Т. Бабкова під механізмом забезпечення прав і свобод людини та громадянина розуміє динамічну, взаємоузгоджену та взаємоповʼязану систему встановлених Конституцією та законами України правових форм, засобів і заходів, за допомогою яких здійснюється реалізація прав і свобод людини та громадянина, їх охорона та захист [10, c. 75].

Таким чином, можемо констатувати, що механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина є широким поняттям й охоплює собою «реалізацію прав і свобод людини та громадянина», «охорону прав і свобод людини та громадянина», «захист прав і свобод людини та громадянина».

При цьому ми підтримуємо думку І. Бородіна, що співвідношення категорій «охорона» і «захист» виглядає таким чином: механізм захисту реалізується в разі порушення прав і свобод громадян, якщо їх охорона не була забезпечена, а під механізмом охорони розуміють сукупність профілактичних заходів, що здійснюються адміністративними органами та їхніми посадовими особами, громадськими організаціями й іншими субʼєктами процесу для попередження порушень прав і свобод громадян, а також усунення різних перешкод, які заважають їх реалізації [11, с. 37–38].

Щодо механізму реалізації прав і свобод громадян досить влучною є думка О. Синьова, який вважає, що той полягає у створенні реальних умов для безперешкодної їх реалізації шляхом попередження порушень [12, с. 9]. Однак ми вважаємо, що юридичний порядок реалізації прав людини та громадянина не можна звужувати лише до зазначеного підходу, а потрібно розглядати у двох аспектах: 

1) ініціативний – реалізація прав і свобод забезпечується самою особою, яка сама визначає порядок їх реалізації, організує їх здійснення; 

2) процедурно-правовий – спосіб реалізації людиною своїх прав визначається законом.

На нашу думку, конституційно-правовий механізм забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в Україні можна розглядати через призму гарантій, адже вони безпосередньо встановлюють правові приписи, які закріплюють положення, покладені в основу механізму забезпечення принципу. 

На думку деяких науковців, механізм юридичних гарантій конституційних прав і свобод людини та громадянина можна розглядати в статиці та динаміці. У статиці – як сукупність юридичних умов реалізації та засобів захисту цих прав, що втілюється в правовій поведінці субʼєктів зазначених прав з метою перетворення їх у життя. У динаміці – як регламентований процес забезпечення реалізації та захисту конституційних прав і свобод як конкретних юридичних можливостей, що передбачає наявність певних стадій:

1) позитивне закріплення конституційних прав і свобод, що відповідають міжнародним актам про права людини; 

2) створення системи правових інститутів, уповноважених правом на використання юридичних засобів; 

3) юридичну (організаційно і процесуально оформлену) діяльність інститутів і самих громадян; 

4) формування у громадян правових навичок і культури прав людини. Функціонування механізму передбачає взаємодію його складових як по вертикалі, так і по горизонталі [13, с. 21].

Щодо основних тенденцій розвитку гарантій, то цікавою є думка Ю. Тодики, який зазначав, що з прийняттям Конституції України 1996 року набуло більшого посилення гарантування основних громадянських і політичних прав та свобод особи і звуження гарантій соціально-економічних і культурних (духовних) прав і свобод людини та громадянина. Це зумовлено, з одного боку, відходом від патерналістської функції держави, а з іншого – розумінням, що держава, на жаль, навіть у досить багатих країнах не в змозі в повному обсязі гарантувати права людини в соціально-економічній сфері. Загалом учений виділяє такі ключові тенденції розвитку конституційно-правового регулювання основних прав і свобод людини та громадянина в Україні: 

1) розширення каталогу прав і свобод, закріплених на рівні Основного Закону; 

2) новелізація традиційних конституційних прав, свобод і обовʼязків; 

3) пріоритетність не соціально-економічних, як це було раніше, а громадянських і політичних прав і свобод; 

4) орієнтація конституційно-правової регламентації правового статусу особи на міжнародні стандарти прав людини;

5) посилення гарантій основних громадянських і політичних прав та свобод і звуження гарантованості економічних, соціальних та культурних (духовних) прав; 

6) звуження кола конституційних обовʼязків; 

7) посилення в цілому юридичних гарантій прав і свобод [14].

На підставі аналізу та узагальнення норм конституційного законодавства України можна дійти висновку, що на сьогодні немає єдиного нормативно-правового акта, який би закріплював увесь перелік гарантій принципу рівності прав і свобод людини та громадянина.

Гарантії механізму забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина класифікуються на нормативні (матеріально-правові і процесуально-правові) та інституційні. 

Матеріально-правова нормативна складова охоплює визначений Конституцією та законами України зміст принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в Україні, а процесуально-правова – форми та засоби, спрямовані на гарантування цього принципу, іншими словами – це комплекс регламентованих процедур, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування, обʼєднаннями громадян чи їх посадовими та службовими особами, іншими субʼєктами конституційного права щодо реалізації, охорони та захисту рівноправʼя в Україні. 

Інституційний зріз механізму забезпечення принципу рівності зазначених прав і свобод постає з процесуально-правової нормативної складової та включає систему органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, самих громадян, діяльність яких спрямована на реалізацію, охорону та захист рівноправʼя в Україні. Їх можна поділити на тих, які наділені функцією захисту від імені держави і здійснюють забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина як інститути громадянського суспільства. 

На підставі аналізу положень Конституції України можна виділити систему органів, уповноважених забезпечувати гарантований конституційними нормами принцип рівності таких прав і свобод. До них належать Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, органи виконавчої влади на місцях, суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, прокуратура та адвокатура, інші правоохоронні органи нашої держави, а також органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організацій та ін.

Інституційна складова конституційно-правового механізму забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина охоплює як національні (внутрішньодержавні) інституції, так і міжнародні (зовнішні). Серед останніх слід особливо виділити Європейський суд з прав людини, який відіграє важливу роль у сфері захисту прав людини в Україні.

Взагалі, як показує практика, більшість проблем механізму забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина повʼязані головним чином не з відсутністю відповідної нормативної бази і системи уповноважених органів. Це буває вкрай рідко. Налагодження виконання задекларованого принципу рівності прав і свобод людини та громадянина потребує більш ґрунтовного підходу, а саме реформування чинної системи з метою усунення наявних недоліків і приведення відповідно до кращих світових стандартів і вимог міжнародних документів, згода на обовʼязковість яких надана Україною (серед яких зокрема як основа – Європейська конвенція з прав людини), змін у процесі їх функціонування. Таким чином, приведення відповідно до зазначених пріоритетів механізму забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина потребує проведення ґрунтовних реформ вітчизняного механізму державної влади, політичної та соціально-економічної сфер.

Сам же конституційно-правовий механізм забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в Україні – це визначена Конституцією та законами України, взята в єдності внутрішньоврегульована сукупність правових гарантій нормативного та інституційного характеру, які здійснюють правовий вплив на суспільні відносини щодо правомірної реалізації, охорони та захисту рівноправʼя в Україні.

Список використаних джерел:

  1. Чуб О. О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами : монографія / О. О. Чуб. – Х. : Одiссей, 2005. – 232 с.
  2. Нікітенко Л. О. Зміст механізму забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність / Л. О. Нікітенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravoznavec.com.ua/period/article/2817/%CB.
  3. Гасанов К. К.Конституционный механизм защиты основных прав человека : монографія / К. К. Гасанов. – М. : Юнити-дана, Закон и право, 2004. – 432 с.
  4. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учеб. / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
  5. Рабинович П. М. Проблеми юридичного забезпечення прав людини (загальнотеоретичний аспект) / П. М. Рабінович // Український часопис прав людини. – 1995. – № 2. – С. 16–23.
  6. Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика / Марцеляк О. В. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 36.
  7. Червякова Е. Б. Защита конституционных прав граждан средствами прокурорского надзора (проблема общенадзорной деятельности): дис. … канд. юрид. наук / Червякова Е. Б. – Х., 1992.
  8. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / Лукашева Е. А. ; отв. ред. В. М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1986. – 262 с.
  9. Олейник А. Е. Реализация прав советских граждан в условиях формирования социалистического правового государства / Олейник А. Е., Заяц В. С. // Актуальные проблемы формирования правового государства ; отв. за вып. С. Б. Гавриш. – Х.: Юрид. ин-т, 1990. 
  10. Бабкова Т. В. Право громадян на соціальний захист та його забезпечення органами судової влади в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 – конституційне права; муніципальне право / Бабкова Т. В. – Х., 2014. – С. 75.
  11. Бородін І. Л. Адміністративно–правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : монографія / І. Л. Бородін. – Херсон : ОЛДІ – Плюс, 2003. – 218 с. 
  12. Синьов О. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян: автореф... канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. В.Синьов. – Х., 2001. – 20 с. 
  13. Хазов Е. Г. Конституционные гарантии прав и свобод человека и гражданина в России: теоретические основы и проблемы реализации : автореф. доктора. юрид. наук: 12.00.02 / Е. Г. Хазов. – М.: 2011. – 24 с. 
  14. Конституційне право України : підручник для студентів вищих навч. закладів / Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с. 
Прочитано 9963 разів
Ви тут: Home Архів номерів #1(11)/2015 КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ РІВНОСТІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ - Васильченко О.П.