Адміністративне правo і процес
ISSN: 2227-796X

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ ЯК МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У СФЕРІ КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ – Бобко У.П.

У статті розглянуто елементи механізму адміністративно-правового захисту інтересів територіальних громад у сфері користування надрами. Проаналізовано існуючий стан дотримання прав та інтересів територіальних громад при користуванні надрами в межах угоди про розподіл продукції. Розглянуто доцільність укладення колективних договорів між інвестором і територіальною громадою, пріоритетним завданням якого є захист інтересів територіальної громади. Запропоновано низку завдань органів державної влади щодо забезпечення дієвості механізму адміністративно-правового захисту інтересів територіальних громад у сфері користування надрами.

Реалізація прав та інтересів територіальної громади забезпечується у взаємовідносинах з державою, при цьому держава покликана виражати публічні інтереси громади, а відтак – діяти на основі норм публічного права. У свою чергу захист державою прав і свобод людини є публічною діяльністю. Крім того відносини публічної діяльності є предметом регулювання адміністративного права [1, с. 33]. Як зазначають В. Авер'янов, О. Андрійко, В. Полюхович, визначальними критеріями у тлумаченні завдань адміністративного права повинна стати така нова функція, як «правозахисна» (захист порушених прав та інтересів), що вже давно є загальноприйнятою в демократичних країнах світу [2]. Поняття нормативно-правового базису та адміністративно-організаційних механізмів щодо захисту інтересів територіальних громад у сфері користування надрами є одним із важливих завдань дослідників адміністративного права.

Метою статті є дослідження механізму адміністративно-правового захисту інтересів територіальної громади у сфері надрокористування за допомогою співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування та бізнесових структур у межах укладення спеціальних колективних договорів

Проблемні питання поняття механізму адміністративно-правового захисту громадян аналізуються в працях учених-адміністративістів В. Авер'янова, О. Андрійко, М. Ануфрієва, О. Бандурки, А. Берлача, С. Ківалова, В. Колпакова, Т. Коломоєць, В. Пєткова та ін. Однак вони зосереджували увагу на більш ширшому понятті – механізмі адміністративно-правового захисту, а механізм захисту інтересів територіальних громад у сфері користування надрами не розкрито, за винятком окремих аспектів, що досліджуються в наукових працях таких учених, як О. Батанов, В. Борденюк, П. Любченко, В. Куйбіда, В. Погорілко та ін., які розглядали цю проблематику в рамках конституційного, трудового права та права соціального забезпечення. Одночасно в юридичній літературі не здійснювалися спеціальні дослідження щодо адміністративно-правового забезпечення захисту інтересів територіальних громад у сфері користування надрами в межах угоди про розподіл продукції, що є адміністративно-правовим договором у сфері користування надрами.

Оскільки територіальна громада є суб'єктом адміністративно-правових відносин при укладенні угод про розподіл продукції, визначимо поняття територіальної громади. Згідно з Конституцією України та Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада – це сукупність жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр [3].

М. Орзіх розглядає територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування – «єдиний на території соціальний субстрат, який має власні інтереси» [4], до складу якого входять «громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що постійно мешкають або працюють на даній території, або володіють на території нерухомим майном, або сплачують місцеві податки та збори» [5]. М. Баймуратов пропонує розглядати територіальну громаду (місцеву спільноту) як «сукупність фізичних осіб, що постійно мешкають на відповідній території та пов'язані між собою територіально-особистими зв'язками системного характеру» [6, с. 8].

На нашу думку, територіальна громада – це первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що складається з фізичних осіб, які постійно мешкають, працюють на території села/селища/міста (або добровільно об'єдналися в спільну громаду кількох сіл/селищ), безпосередньо або через сформовані ними органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення і мають спільну комунальну власність, володіють на цій території нерухомим майном, сплачують комунальні податки.

Оскільки Україна намагається бути соціальною державою, у центрі уваги якої є людина як найбільша соціальна цінність, основним обов'язком її є захист прав та інтересів усіх громадян за допомогою спеціальних адміністративно-правових механізмів захисту. Тобто пріоритетними повинен бути захист інтересів громади, а економічний розвиток держави – відповідати інтересам громадян. Розглядаючи механізм адміністративно-правового захисту територіальної громади, можна схарактеризувати його як цілісний комплекс динамічних дій виконавчої влади, що спрямовані на забезпечення захисту прав та інтересів територіальної громади у сфері користування надрами в межах їх проживання, усунення перешкод щодо реалізації інтересів територіальною громадою засобами адміністративного права з можливістю застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних до адміністративної відповідальності у сфері користування надрами. Механізм адміністративно-правового захисту територіальних громад складається з форм, засобів і процедур.

У загальноюридичному розумінні правові форми діяльності держави – це визначений законом (юридично оформлений) порядок здійснення компетентними органами й особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій. Держава здійснює функції через свій механізм шляхом використання різних форм і методів [7, с. 81].

Серед учених-адміністративістів окреслену категорію оцінюють по-різному: у редакції О. Бандурки – це зовнішній прояв управлінської діяльності, спосіб вираження її змісту в конкретних умовах, тобто та чи інша управлінська дія, що має зовнішній прояв [8, c. 185]; В. Колпакова – зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюють органи виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завдань [1, с. 132]. Отже, форми адміністративно-правового захисту територіальної громади у сфері користування надрами – це однорідні за своїм характером і правовою природою групи адміністративних дій, що мають зовнішнє вираження з метою забезпечення суб'єктами публічної адміністрації завдань щодо захисту інтересів територіальних громад. У більшості випадків вони реалізуються різними шляхами.

Сьогодні територіальні громади, які проживають на територіях, де проводяться роботи щодо користування надрами, потребують надійного захисту своїх екологічних, соціальних, матеріальних інтересів шляхом:

- запровадження жорстких законодавчо закріплених вимог щодо уникнення екологічних, економічних загроз для місцевого населення;

- економічних домовленостей, що відповідають інтересам територіальної громади;

- процедурних заходів, що підсилюють контроль з боку держави та територіальних громад за виконанням інвестором узятих на себе зобов'язань.

Як показує досвід таких країн, як Велика Британія, Канада, Австрія, ефективним засобом захисту інтересів територіальної громади у сфері надрокористування є укладення спеціальних колективних договорів [10], які забезпечують необхідний баланс інтересів і потреб сторін договору (держави – інвестора – територіальної громади), але пріоритетним завданням у якому є захист інтересів територіальної громади. Укладення спеціальних колективних договорів сприяє економічному розвитку місцевості. Територіальна громада має змогу зможе отримати кошти у вигляді місцевих податків, компенсацій за користування надрами та інших платежів від інвестора, що отримав спеціальний дозвіл на користування надрами, та спрямовувати їх на розвиток інфраструктури місцевості.

Передумовою і нормативно-правовою базою укладення колективних договорів у сфері користування надрами є положення, згідно з якими інвестор зобов'язується укласти з органами місцевого самоврядування, на території юрисдикції яких проводяться роботи щодо користування надрами, так званий акт соціального партнерства, а саме колективний договір, яким визначається надання переваг інвестором продукції, товарам, роботам, послугам та іншим матеріальним цінностям українського походження за рівних умов щодо ціни, терміну виконання, якості, відповідності міжнародним стандартам; прийняття або наймання на роботу на території України працівників для зазначених в угоді потреб переважно з громадян України та для організації їх навчання в обсягах, передбачених угодою [9, ч. 5, ст. 8].

Укладення такого спеціалізованого колективного договору між інвестором і громадою гарантуватиме останній захист екологічних інтересів, пріоритетне працевлаштування на підприємствах інвестора місцевих жителів, їх навчання та отримання відповідної кваліфікації, користування інвестором товарами та послугами місцевого походження, створить додаткові робочі місця не тільки в добувній галузі, але й поза нею, сприятиме залученню місцевих підприємців до роботи в інвестиційному проекті, що в загальному позитивно вплине на соціально-економічний розвиток території в цілому та громади зокрема.

Крім позитивного впливу на розвиток території загалом, створення робочих місць і соціально-економічного розвитку регіону через реалізацію інвестиційних проектів у галузі надрокористування інвестором спричиняються певні проблеми та незручності для територіальної громади, а саме: пошкодження доріг через пересування великогабаритного транспорту, шум від процесу виконання робіт щодо користування надрами, обмеження доступу до водних ресурсів та їх забруднення, а також інші ризики для життя та здоров'я населення. Тому колективним договором доцільно передбачити вимоги щодо збереження, відновлення та розвитку транспортної та соціальної інфраструктури, графіка проведення найбільш шумових робіт, створення спеціальних шумових бар'єрів, захисних бар'єрів для відгородження територій родовищ, страхування територіальних громад з визначенням грошової суми компенсації, порядку та умов виплати страхових коштів у разі настання екологічних аварій. Що стосується самої процедури укладення колективного договору між інвестором і територіальною громадою, то вона повинна передбачати таке: стадію розробки проекту договору; узгодження суперечливих положень договору; підписання тексту договору; реєстрацію колективного договору; контроль за виконанням колективного договору.

Вважаємо, що проект колективного договору повинен розроблятись ініціативною групою, до складу якої повинні входити представники територіальної громади, органів місцевого самоврядування та інвестора. Проект угоди та переговори щодо узгодження положень повинні погоджуватися на спеціальних громадських обговореннях. Такий колективний договір повинен підписуватися сторонами в чотирьох примірниках (по одному для кожної сторони), при тому один примірник залишається органу, який реєструє колективний договір. Пропонуємо повноваження щодо реєстрації таких колективних договорів надати виконавчим комітетам сільських, селищних і міських рад відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України про реєстрацію колективних договорів та угод [11].

Одним з основних елементів механізму захисту прав і законних інтересів територіальних громад є адміністративно-правові засоби, які, як зазначають Ю. Битяк, В. Богуцький, В. Гаращук, доцільно визначати як засоби та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах та відповідній формі на підпорядковані їм органи та громадян [12, с. 147]. В. Колпаков та О. Кузьменко доводять, що за допомогою засобів адміністративного права (норми, відносини, законодавство, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) здійснюється зовнішнє вираження та юридичне оформлення публічного інтересу в управлінні [1, с. 31]. Узагальнюючи наявні позиції науковців, доходимо висновку, що адміністративно-правовими засобами захисту інтересів територіальної громади у сфері користування надрами є сукупність прийомів і методів діяльності державних органів, що спрямована на врегулювання суспільних відносин з метою ефективної реалізації права територіальної громади на захист своїх соціальних, матеріальних, трудових, екологічних інтересів.

Одним із таких засобів є залучення громадян згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» до участі у прийнятті рішень щодо впровадження проектів, які можуть негативно вплинути на навколишнє середовище та погіршити здоров'я населення, до публічних обговорень, а також здійснення громадської експертизи та вільного доступу до публічної інформації [13, с. 9, 25]. Більше того, ради та адміністративні інституції зобов'язані залучати громадян для вирішення питань захисту їх інтересів в межах використання природних ресурсів. Оргуська конвенція, яку Україна ратифікувала 1999 року, передбачає залучення громадськості до вирішення питань природокористування у формі громадських слухань, відкритих засідань, участі в екологічній експертизі та оцінюванні впливу на довкілля, в розробленні екологічних програм, планів, політики, законодавчих та інших нормативно-правових актів, у видачі дозволів на здійснення діяльності, пов'язаної з поводженням з небезпечними речовинами та матеріалами [14, с. 6–8]. При укладенні угод щодо користування надрами держава повинна враховувати інтереси громадян, починаючи з найнижчого рівня – окремих мешканців території до сільської, селищної, районної, обласної територіальних громад. На державному рівні уряд разом із представниками інвестора, неурядовими громадськими організаціями та відповідними органами місцевого самоврядування повинні узгоджувати план дій щодо співпраці з урахуванням інтересів усіх суб'єктів партнерства, з перевагою пріоритетності інтересів територіальних громад. У разі виникнення неможливості забезпечення узгодження балансу інтересів територіальної громади та інвестора перевага повинна бути надана саме інтересам територіальної громади, тобто відповідна діяльність інвестора має бути або обмежена до рівня, за якого інтереси територіальної громади не порушуються, або припинена, якщо результати здійснення діяльності інвестора спричинятимуть негативний вплив на життя, здоров'я громади.

Вважаємо за доцільне створення спеціальної комісії з представників громадських організацій, органів місцевого самоврядування, інвестора щодо проведення екологічних, економічних, соціальних експертиз, моніторингу та контролю за проведенням робіт у сфері користування надрами в межах території проживання територіальної громади на предмет дотримання інвестором узятих на себе зобов'язань. Така комісія має бути наділена правом здійснювати комплексну перевірку ведення інвестором робіт не рідше одного разу на рік, а також мати право безперешкодного доступу до проведених робіт з видобування, розподілу природних ресурсів. У разі виявлення порушень інвестор зобов'язаний негайно усунути недоліки в роботі, що можуть спричинити шкідливі наслідки для громади та довкілля, відшкодувати територіальній громаді завдані збитки згідно з умовами, передбаченими угодою. Комісія повинна інформувати територіальну громаду про хід виконання робіт і дотримання екологічних, соціальних зобов'язань інвестором шляхом проведення прес-конференцій, громадських обговорень.

Укладення колективного договору між інвестором та органами місцевого самоврядування, які представляють інтереси територіальної громади, допоможе забезпечити виконання інвестором узятих на себе зобов'язань перед територіальною громадою. Інвестор, перш ніж укласти угоду про розподіл продукції з урядом, повинен буде узгодити свої дії з громадою відповідної території, взяти на себе соціально-економічні, трудові, екологічні зобов'язання, узгодити всі компенсаційні, страхові виплати і тільки після погодження та підписання колективного договору зможе укласти угоду про розподіл продукції. Тому укладення колективного договору на рівні окремої територіальної громади повинно бути обов'язковою умовою щодо підписання угоди про розподіл продукції на національному рівні. Таким чином, угода про розподіл продукції, що укладається між Кабінетом Міністрів України та інвестором, має статус національної, а колективний договір, укладений на територіальному рівні, – статус локального колективного договору і має характер адміністративно-правового акта. Ігнорування укладення колективного договору з боку інвестора унеможливить укладення основної угоди про розподіл продукції щодо користування надрами.

Важливе місце в механізмі адміністративно-правового захисту територіальних громад відіграє процедура. Під адміністративною процедурою розуміють установлений законодавством порядок розгляду і розв'язання публічною адміністрацією індивідуальних адміністративних справ з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб [15, c. 276]. На сьогодні Кабінет Міністрів України самостійно приймає рішення щодо надання території ділянок для користування надрами, які надаються на умовах угоди про розподіл продукції за погодженням Верховної Ради України. До жовтня 2011 року передання ділянок надр у користування на умовах угод про розподіл продукції повинно було погоджуватись з органами місцевого самоврядування, однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні» від 16 жовтня 2012 р. цю норму було скасовано [16]. Отже, органи місцевого самоврядування позбавлені повноважень впливати на умови та механізм укладення угод щодо користування надрами, у разі якщо територіальна громада, яку вони представляють, заперечуватиме проти укладення таких угод. Важливо, що Закон України «Про угоди про розподіл продукції» у першій чинній редакції 1999 року уповноважував органи місцевого самоврядування підписувати угоду від імені України та узгоджувати всі важливі питання, пов'язані з використанням надр в інтересах територіальної громади.

Захист інтересів територіальних громад у сфері користування надрами є сьогодні актуальним, оскільки 2012 року уряд України провів три тендери на визначення компаній-інвесторів для користування надрами на території України, а саме видобутку сланцевого газу на території Олеської ділянки (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області), Юзівської ділянки (Харківська та Донецька області) та Скіфської ділянки (глибоководний шельф Чорного моря) [17]. Тому укладення колективних договорів на рівні /міста/ села/ селища між інвесторами та територіальними громадами в межах угод про розподіл продукції створить гарантії захисту екологічних, соціальних, трудових, матеріальних інтересів місцевих територіальних громад. Однак нормативно-правове законодавство не сприяє залученню територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування до вирішення питань щодо користування надрами на території їх проживання, а навпаки – обмежує їх участь у процесі прийняття рішень. Про це свідчить законопроект № 2438а, в якому запропоновано вилучити з Кодексу України про надра та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [18] повноваження органів місцевого самоврядування у процесі надання надр у користування.

Ми вважаємо, що для забезпечення дієвості механізму адміністративно-правового захисту інтересів територіальної громади державою повинно бути вирішено такі завдання:

- законодавчо закріпити повноваження щодо участі територіальної громади через громадські слухання у схваленні рішень щодо правового регулювання та розвитку території, зокрема вирішення питань щодо користування надрами на території їх проживання;

- посилити роль органів місцевого самоврядування у сфері користування надрами, зокрема повноваження у вирішенні питання щодо надання чи ненадання земельних ділянок для користування надрами в межах їх юрисдикції;

- зобов'язати інвесторів щодо укладення колективного договору з територіальною громадою як обов'язкової умови щодо укладення основної угоди про розподіл продукції у сфері користування надрами;

- посилити контроль з боку держави та громадськості за виконаннями зобов'язань інвестора перед місцевої громадою та застосувати негайних заходів щодо відповідальності у разі невиконання інвестором узятих на себе зобов'язань;

- внести доповнення до Закону України «Про колективні договори і угоди» (ч. 3 ст. 2), а саме: «колективний договір може укладатися в межах окремих територіальних одиниць у сфері користування надрами, на двосторонній або трьохсторонній основі».

Список використаних джерел:

1. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. –544 с.

2. Авер'янов В., Андрійко О., Полюхович В. Академічні дослідження проблем державного управління та адміністративного права: результати і перспективи / // Юридичний журнал. – 2004. – № 5. – С. 180 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://justinian.com.ua/ article.php?id=1191

3. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 24. – С. 170.

4. Орзих М. Регионализм в Украине: критический анализ современной ситуации / М. Орзих // Юридический вестник. – 1996. – № 4. – С. 64.

5. Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів місцевого самоврядування / М. Орхіз // Місцеве та регіональне самоврядування України. – Вип. 1–2(10–11). – К., 1995. – С. 67.

6. Баймуратов М. А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине / М. А. Баймуратов – Х., 2000. – С. 8.

7. Загальна теорія держави та права / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 427 с.

8. Адміністративне право України : підручник / [Бандурка О. М., Бугайчук К. Л., Джагупов Г. В. та ін.] ; за ред. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 480 с.

9. Про угоди про розподіл продукції : Закон України від 14 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 44. – Ст. 391.

10. Teel J. International Environmental Impact Assessment: A Case Study in Implementation / Julie Teel //31 Environmental Law Reporter 10291.-2001y.

11. Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів: Постанова Кабінету Міністрів України № 115 від 13 лютого 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/115-2013-п.

12. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2001. – 528 с.

13. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України № 1264-XII від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 41. – С. 546.

14. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: Закон України № 832-XIV від 6 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 34. – С. 296.

15. Адміністративне право України : навч. посіб.: [у 2-х т.] Заг. адмін. право. – Т. 1. / [Галунько В. В., Олефір В. І., Пихтін М. П. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Галунька. – Херсон : ХМТ, 2011. – 320 с.

16. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні: Закон України № 5456-VI від 16 жовтня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5456-17.

17. Первая скважина «Shell» в Украине по добыче сланцевого газа должна пройти аудит [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2013/03/08/297799.

18. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо погодження користування надрами) : Проект Закону № 2438а від 27 червня 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47654.

g�e/ 5��� � gination:none'>З огляду на це, удосконалення нормативного регулювання суспільних відносин, пов'язаних з управлінням об'єктами державної власності, повинно здійснюватися не лише шляхом покращення змісту законодавчих актів, але і всіх інших видів джерел права, про які йшлося вище. Лише таким чином можна буде забезпечити комплексність реформування зазначеного правового інституту та виключити випадки конкуренції або неузгодженості його норм.

Список використаних джерел:

1. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабінович : навч. посіб. Вид. 6-е – X. : Консум, 2002. – 160 с.

2. Административное право Украины : [учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец.]. – 2-е изд., перераб. и доп. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук и др.] ; под ред. проф. Ю. П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 576 с.

3. Курс адміністративного права України : підручник / [В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко та ін.] ; за ред. В. В. Коваленка. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.

4. Пархета А. А. Специфіка застосування рішень Європейського суду з прав людини у правовій системі України / А. А. Пархета // Вісник Вищої ради юстиції. – 2013. – № 1(13). – С. 117–133.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2975.

6. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – С. 59.

7. Про управління об'єктами державної власності : Закон України від 21 вересня 2006 р. № 185-V // Відомості Верховної Ради України. –2006. – № 46. – Ст. 456.

8. Окрема думка судді Конституційного Суду України Савченка М. Д. у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна «законодавство») [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=8835.

9. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

10. Ноздрачев А. Ф. Государственное планирование и правовое регулирование / А. Ф. Ноздрачев. – М. : Экономика, 1982. – 192 с.

11. Пфлике Г. Правовые проблемы хозяйственного управления и планирования в ГДР / Пфлике Г. // В кн.: Планирование и управление народным хозяйством в странах социализма на современном этапе (Правовые аспекты). Сборн. стат. М. : Прогресс, 1976. – С. 109–187.

12. Сибаль О. Б. Теоретичне обґрунтування недоцільності визнання актів органів судової влади джерелами національного права України / О. Б. Сибаль [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://intkonf.org/sibal-ob-teoretichne-obgruntuvannya-nedotsilnosti-viznannya-aktiv-organiv-sudovoyi-vladi-dzherelami-natsionalnogo-prava-ukrayini.

13. Мазур М. В. Судова практика як джерело права: проблема визначення поняття / М. В. Мазур // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 493–497 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11mmvpvp.pdf.

14. Попов Ю. Рішення Європейського суду з прав людини як переконливий прецедент: досвід Англії та України / Ю.Попов // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 49–52.

15. Про судоустрій та статус суддів : Закон України // Відомості Верховної Ради України. –2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529.

16. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе / И. И. Лукашук. – М. : Спарк, 1997 – 322 с.

17. Константий О. В. Практика Європейського суду з прав людини як джерело судового правозастосування Верховного Суду України / О. В. Константий // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 1(137). – С. 33–36.

18. Право Европейского Союза : учебник для вузов. – 2-е изд. / под ред. С. Ю. Кашина. – М. : Юристъ, 2009. – 1054 с.

19. Марченко Н. М. Право Европейского Союза. Вопросы истории и теории : учеб. пособ. / М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина. – М. : Проспект, 2010. – 432 с.

20. Дудаш Т. Юридична природа рішень Європейського Суду з прав людини / Т. Дудаш // Право України. – 2010. – № 2. – С. 173–179.

21. Загряцков М. Право жалобы / М. Загряцков // Право и жизнь. – 1923. – Кн. 9–10. – С. 64–82.

22. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда : Международный документ от 26 июня 1945 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_010.

23. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. –Ст. 356.

24. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.

25. Стрєльникова І. Ю. Місце звичаю у сучасному праві України / І. Ю. Стрєльникова, Є. В. Погорєлов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2010. – Т. 23(62). – № 2. – С. 52–56.

26. Сав'як О. В. Правовий звичай у системі джерел конституційного права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / О. В. Сав'як. – К., 2008. – 20 с.

27. Detterbeck S. Allgemeines Verwaltungsrecht mit Verwaltungsprozessrecht / S. Detterbeck. 4. Auflage. – Verlag C. H. Beck, München, 2006.

28. Курило В. І. Про систему джерел адміністративного права / В. І. Курило // Юридичний вісник. – 2009. – № 2(11). – С. 30–33.

29. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – С. 32.

30. Про Фонд державного майна України : Закон України від 9 грудня 2011 р. № 4107-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 2. – С. 50.

31. Кармаліта М. В. Правова доктрина – джерело (форма) права: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Марія Володимирівна Кармаліта. – К., 2011. – 199 с.

32. Куцевич М. Місце доктрини у системі джерел кримінального права / М. Куцевич // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2011. – Вип. 86. – С. 71–73.

33. Васильєв С. В. Правова доктрина – джерело процесуального права / С. В. Васильєв // Актуальні питання інноваційного розвитку : науково-практичний журнал. – 2012. – № 2. – С. 70–76.

34. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) від 22 грудня 2010 р. № 23-рп/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 101. – Ст. 3639.

35. Корчевна Л. О. Доктрина як джерело права / Л. О. Корчевна // Юридична Україна. – 2004. – № 11. – С. 4–7.

36. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики : монографія : [у двох книгах] / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка; [ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.] / Кн. 1-ша: Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / відп. ред. Н. М. Оніщенко. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2008. – 344 с.

[1] Термін план є узагальнювальною категорією. З огляду на це підвидами плану можна назвати концепцію, програму тощо. Бюджет можна також віднести до одного з різновиду планів.

Прочитано 1827 разів
Ви тут: Home Архів номерів #1(7)/2014 КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ ЯК МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У СФЕРІ КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ – Бобко У.П.