Адміністративне правo і процес
ISSN: 2227-796X

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

Розглянуто сучасний стан нормативно-правового закріплення порядку створення, реорганізації та ліквідації вищих навчальних закладів в Україні, визначено та проаналізовано зміст основних елементів цієї процедури.

Визначено основні етапи розвитку нормативно-правового регулювання адміністративно-процедурної діяльності у сфері вищої освіти в Україні, проаналізовано їх зміст і значення. Розглянуто сучасний стан правового забезпечення процедурної діяльності у сфері вищої освіти та окреслено основні напрямки його вдосконалення.

У цій статті автор розглядає питання визначення у законодавстві європейських країн суб’єктів, яким надано право приймати адміністративні акти. Зокрема, проаналізоване законодавства дозволяє умовно групувати всі країни і визначити у актах законодавства якої юридичної сили (або рівня систематизації) наводиться відповідне визначення, які саме органи включено до переліку таких осіб. Також, з огляду на те, що для організації публічної адміністрації країн-членів Європейського співтовариства притаманні деякі с особливості, пов’язані із існуванням наднаціонального рівні суб’єктів, автор розглядає чи має це відповідний вплив на побудову національних органів влади у державі.Окрему увагу приділено аналізу вітчизняного законодавства та проектів законодавчих актів у сфері адміністративних процедур, досліджується актуальність застосування понять «державне управління», «суб’єкт владних повноважень» для характеристики суб’єктів, уповноважених приймати індивідуальні рішення від імені держави. Приділено увагу сучасним тенденціям побудови системи органів виконавчої влади на місцевому рівні, новим, нетрадиційним суб’єктам публічної адміністрації. Автором зроблено висновок про необхідність проведення систематизації і кодифікації українського законодавства у сфері адміністративних процедур, внесення змін до Конституції.

Оцінено співвіднесення процесуального розсуду адміністративних судів щодо правовідносин, які виникають у зв’язку з поверненням із державного бюджету помилково сплачених митних платежів. Проблеми адміністративного й процесуального розсуду характерні для всіх без будь-яких винятків адміністративно-правових відносин – митних, адміністративних земельних, адміністративно-господарських, адміністративно-деліктних, податкових, фінансових, екологічних тощо.

Відсутність у сучасному національному адміністративному й адміністративному процесуальному праві досконалої теорії адміністративного й процесуального розсуду, належним чином перевіреної практикою діяльності суб’єктів публічної адміністрації зрештою зумовила формування неоднакової судової практики в адміністративних справах, де застосовувався такий розсуд.

Принципове значення для правильного визначення й співвіднесення процесуального розсуду адміністративного суду з адміністративним розсудом суб’єкта публічної адміністрації мають приписи Конституції України – ст. ст. 6 й 19.

Процесуальний розсуд адміністративних судів у справах адміністративної юрисдикції, щодо яких відкрито провадження в адміністративному суді першої інстанції, визначено у ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, застосовуючи процесуальний розсуд, адміністративні суди не можуть втручатися в розсуд суб’єкта публічної адміністрації (адміністративний розсуд), рішення, дії, бездіяльність якого стали предметом перевірки в суді.

З’ясовано, що факти неправильного визначення й співвіднесення процесуального розсуду адміністративного суду з адміністративним розсудом суб’єкта публічної адміністрації мали місце зокрема у справах про повернення помилково та/або надміру (сплачених) зарахованих до бюджету митних платежів.

Обґрунтовано відповідь на запитання про можливість задовольняти адміністративним судам позовні вимоги про стягнення помилково та/або надмірно (сплачених) зарахованих до бюджету митних та інших платежів. Насамперед звернуто увагу на приписи ст. 19 Конституції України, що принципово визначають правила діяльності суб’єктів публічної адміністрації (у нашому випадку – митних органів) в адміністративно-правових (митних) відносинах.

Доведено, що адміністративним законодавством визначено конкретний, вичерпний перелік суб’єктів, уповноважених на повернення помилково або надміру (сплачених) зарахованих до бюджету платежів. Очевидно, що адміністративні суди до переліку уповноважених суб’єктів законодавством не віднесені й, відповідно, не мають повноважень на ухвалення рішень про повернення помилково або надміру (сплачених) зарахованих до бюджету платежів.

В статті висвітлюється загальносвітова тенденція до регулювання діяльності публічної адміністрації в загальних законах (кодексах) про адміністративну процедуру. Аналізуються застосовані в окремих державах підходи до обсягу правового регулювання таких законів (кодексів), а також документи м’якого права європейських інституцій. Автор приходить до висновку необхідності обґрунтування моделі загального закону (кодексу) про адміністративну
процедуру в Україні з врахуванням прогнозу його майбутньої дієвості.

Сторінка 1 з 3
Ви тут: Home Архів номерів #2(12)/2015 Показати матеріали по тегу: адміністративна процедура