Адміністративне правo і процес
ISSN: 2227-796X

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

ПРАВОВІ АСПЕКТИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕЖИМУ НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ - Берлач А. І., Курзова В. В.

 Berlach A.I., Kurzova V.V. Legal aspects of Ukraine’s participation in ensuring the non-proliferation regime for biological weapons

Іn the article we analyzed the legal basis of international cooperation of Ukraine in the sphere of ensuring the regime of non-proliferation of biological weapons and dual-use technologies, that can be used for it’s development. Reveals the author’s vision of modernization of biological security of Ukraine in the framework of the Global initiative to prevent the proliferation of weapons of mass destruction and the American programme on «Cooperative threat reduction». It is stated the possibility of a biological hazard for the population and environment in connection with carrying out on the territory of our country’s biomedical and biotechnology research by foreign countries. On the basis of the analysis revealed shortcomings and gaps in the legal regulation in this sphere of relations; recommendations regarding improvement of the current legislation of Ukraine with the aim of creating an effective and effi cient national system of biosafety and biosecurity.

Збереження тривожної тенденції до посилення загрозинеконтрольованогорозповсюдженнятехнологій подвійного призначення, що можуть бути використані для розроблення біологічної зброї (далі – БЗ), зумовлено тим, що в сучасному глобалізованому світі доступ до таких технологій можуть отримати не лише країни, які мають необхідний для цього технологічний потенціал, а й значно ширше коло держав за рахунок придбання новітніх біотехнологій. Існує також висока ймовірність оволодіння небезпечною зброєю й міжнародними терористичними організаціями. Ураховуючи це, жодна країна світу сьогодні не може виключати загрозу біотерористичних атак, зокрема й Україна, яка опинилася в епіцентрі радикальних  змін у міжнародному безпековому середовищі. Поряд із цим активневтягування України у процесмедико-біологічних і біотехнологічних досліджень, спрямованих на захист від БЗ,значно підвищує рівень біотерористичної загрози для нашої держави. У такому контексті надзвичайно важливим і нагальним питанням стає пошук нового формату взаємовідносин у сфері забезпечення біобезпеки України, де особливої актуальності набуває дослідження та аналіз правових засад режиму нерозповсюдження БЗ.

Питанню біобезпеки присвячено багато праць учених-правників. Різні аспекти біотехнологій, біотехнологічноїдіяльності,біобезпеки,генноїінженерії досліджували у свої працях фахівцізправататеоріїуправлінняО.Балюк, І. Гиренко, О. Данчин, В. Завгородня,  О. Красовський, В. Лозо, М. Медведєва, О. Піддубний,Л.  Струтинська-Струк, Г. Чеботарьова та деякі інші. Однак питання правового забезпечення режиму нерозповсюдження БЗ і визначення участі України в цьому процес і в українській правовій науці комплексно не розглядалися.

Метою статті є аналіз міжнародного та національного законодавства у сфері забезпечення режиму нерозповсюдження БЗ і надання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України з метою зміцнення національної системи біологічної безпеки та зниження ризиків, пов’язаних із проведенням на території нашої країни медико-біологічнихі біотехнологічних досліджень.

На міжнародному рівні основними джерелами правового регулювання  у  сфері  забезпечення режиму нерозповсюдження БЗ є: 1) Женевськийпротоколпрозаборонузастосування під час війни задушливих, отруйнихабоіншихподібнихгазівібактеріологічних засобів (Женева, 17.07.1925 р.) [1], який установлює заборону застосування  БЗ  під  час  військових  дій;

2) Конвенція ООН про заборону розроблення, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної)ітоксичноїзброїтапроїхзнищення(МоскваЛондонВашингтон, 10.04.1972 р.) (далі КБТЗ), яка є ключовим інструментом у системі підтримання міжнародної безпеки і глобальної стабільності з питань нерозповсюдження БЗ та яка заборонила за жодних умов здійснювати розроблення, вироблення, придбавання яким-небудь іншим чином, збереження або накопичування мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, які не призначені для профілактичних, захисних або інших мирних цілей; зброї, обладнання або засобів доставлення, призначених для використання таких агентів або токсинів з ворожою метою або    у збройних конфліктах (ст. 1 КБТЗ); зобов’язала країни-учасниці знищити запаси БЗ, що перебувають в їх розпорядженні, або перепрофілювати такі для мирних цілей (ст. 2 КБТЗ) [2].

Дійсно, з одного боку, режим нерозповсюдження БЗ робить наш світ безпечнішим, оскільки в конвенційному розумінні в держав-учасниць не існує запасів БЗ, немає об’єктів для  її розроблення і зберігання. З іншого боку, може йтися лише про ступінь потенційної можливості держави здійснювати діяльність зі створення такої зброї. Адже суттєвим недоліком Конвенції є відсутність надійного режиму контролю за виконанням її положень.Це,у свою чергу, сприяє продовженню розроблення біологічної та токсичної зброї деякими державами. До того ж ситуація, що склалася останнім часом навколо проблеми не розповсюдження БЗ і технологій подвійного призначення, які можуть бути використані з метою її розроблення та застосування, ускладнилася через дослідження у сфері новітніх біотехнологій, які проводяться на фоні практично неефективного міжнародного контролю в цій сфері, що ставить під сумнів дієвість цього режиму і, відповідно, вимагає від співтовариства держав вжиття спільних заходів адекватних ситуації.

Ще 1990 року Всесвітня Медична Асоціація  засудила  БЗ  і   закликала уряди всіх країн світу відмовитися від розроблення та використання БЗ (Декларація про хімічну і біологічну зброю, прийнята на 42-й Всесвітній Медичній Асамблеї (1990 р.) [3]). Незважаючи на це, діяльність з модернізації військово-біологічного комплексу продовжується в багатьох країнах [4; 5]. Цим самим  порушуються міжнародні домовленості 1925 і 1972 років [2; 3], що забороняють розроблення та застосування БЗ. До того   ж на тлі зростання напруження на Близькому Сході та в інших проблемних регіонах світу дедалі більше підриває режим нерозповсюдження БЗ російська агресія проти України, що  є однією з причин руйнування наявного світового порядку. Багато політиків і фахівців з БЗ вважають, що за умов виникнення потреби, яка призведе   до   порушення   зобов’язаньз КБТЗ, багато країн у досить швидкі терміни зможуть напрацювати певну кількість деяких видів БЗ.

Такі можливості має й Україна, де функціонує близько 4 тисяч мікробіологічних лабораторій, з них 51% міститьсявустановахізакладахохорони здоров’я, 42, 5% – у відомчих установах, 4, 1% – у науково-дослідних інститутах і 2, 4% – у приватних [6], де постійно проводяться роботи з БА ІІІV груп патогенності. Проте Україна як держава, що володіє значним потенціалом біонебезпечних об’єктів, навіть в умовах російської агресії все ж не має на меті створення або відновлення біологічно-військового потенціалу. Уже з перших днів здобуття незалежності наша країна не мала намірів розробляти, виробляти чи набувати БЗ для своїх військових арсеналів. Більше того, Україна є співавтором тексту КБТЗ і з самогопочатку бере активну участь у її діяльності.

Водночас існує й інший аспект проблеми. Як нами вже відзначалося у попередніх дослідженнях, ще за радянських часів з метою конспірації виробництваБЗуСРСРбулостворено спеціалізовану мікробіологічну промисловість «подвійного підключення». Дослідницька робота з удосконалення БЗ маскувалася під медичну або сільськогосподарську спрямованість. Так, низка науково-дослідних інститутів (далі – НДІ) України були об’єднані в рамках 7-го (спеціального) управління Міністерства сільського  господарства  СРСР,  де за  загальною  секретною програмою

«Екологія» проводилися дослідження з розроблення біологічних засобів  ураження сільськогосподарських рослин і тварин. На початку 80-х років у СРСР було прийнято Всесоюзну постанову про розвиток молекулярної біології та генетики, опублікована частина якої була лише ширмою, якою прикривалася її «закрита» частина, спрямована на розроблення БЗ. У списку виконавців цієї програми значилися й українські НДІ Академії наук УРСР [7, с. 36; 8, c.12]. Тож не виключено, що після розпаду СРСР Україна успадкувала відповідні технології, але контроль над ними було втрачено [9]. До того ж на сьогодні  на території нашої держави є установи лікувально-медичного, наукового, спеціалізованого та виробничого профілю, які мають банки мікроорганізмів або працюють з продуктами їх життєдіяльності, що підпадають під дію положень КБТЗ[10].

1994 року національною адміністрацією з ядерної безпеки Міністерства енергетики США в Україні було засновано  міжнародну міжурядову організацію «Український науково-технологічний центр» (далі УНТЦ) (The Science and Technology Center in Ukraine, STCU) [11], яка фінансується США, Канадою та ЄС у рамках гранту програми «Глобальні ініціативи щодо запобігання розповсюдженню» (далі – ГІЗР) (Global Initiatives for Proliferation Prevention, GIPP). Держави-учасники цієї програми – Росія, Україна, Казахстан і США. Метою ГІЗР є співпраця із запобігання передання та розповсюдження технологій зброї масового знищення (далі – ЗМЗ) терористам і проблемним державам [11;12].

Окрім ядерного та хімічного озброєння,  ГІЗР  підтримує розвиток технологій у партнерстві з експертами з біологічного озброєння. Уцьому напрямку в рамках ГІЗР фінансуються проекти  технологічної  співпраці з колишніми радянськими інститутами, що займалися питаннями БЗ. До речі, у діяльності УНТЦ беруть участь профільні установи, визначені в Переліку національних центрів    і референс-лабораторій з окремих інфекцій на базі науково-дослідних інститутів (НДІ) та інших установ мікробіологічного профілю, затвердженому наказом МОЗ України від 14.12.1992 р. № 183 [10]. Виходячи  зі змісту ст. II-A Угоди про створення УНТЦ, укладеної 25.10.1993 р. між урядами України, Канади, США та Швеції [11], науково-технічні проекти, що розробляються, контролюються і фінансуються УНТЦ, здійснюються головним чином в установах і на обладнанні, розташованих в Україні (виділ. авт.). Урамках гранту УНТЦ існує співробітництво  з Агенцією іноземних справ, торгівлі та міжнародного розвитку Канади (Foreign Affairs and InternationalTrade Canada DFAIT) за канадською Глобальною програмою співпраці з нерозповсюдження біологічної та хімічної зброї (Biological & Chemical Non-Proliferation Global Partnership Program – IGX)[13].

Співробітництво України у сфері розвитку біобезпеки в рамках грантів на реалізацію біотехнологічних проектів, що фінансуються через УНТЦ, триває також з ЄС [14, с. 8]. Прикладом є Меморандум про взаєморозуміння,метаякого–поглиблення співробітництва та координація спільної діяльності в рамкахпроекту «Вдосконалення  систем   біобезпеки та біозахисту на Українській протичумній станції у м. Сімферополь», підписаний МОЗ України з УНТЦ 19.07.2011 р., фінансування якого здійснювалося Генеральним директоратом Європейської Комісії через УНТЦ[15].Зцьогоприводупрофесор Університету Луї Пастера (Франція) О. Демченко, у коло наукових інтересів якого входить також проблема захисту  від  біотероризму,відзначив:

«…Оскільки неможливо проводити дослідження, не маючи об’єкта дослідження, то слід припустити: біологічна зброя в Україні була… Заява чиновників СБУ, що в Україні  немає і не було біологічної зброї, помилкова …невігластво організації, яка відповідає за національну безпеку, злочинне»[16].

У свою чергу УНТЦ (судячи з його офіційного сайту www.stcu.int) взаємодіє з багатьма західними військовими організаціями. Це, зокрема, Польський військовий інститут гігієни та епідеміології, що займався епідемією грипу в Україні 2009 р., був    учасником   реалізації   проекту

«Вдосконалення системи біобезпеки і біозахисту в Українській протичумній станції в м. Сімферополь» і входить до програми дослідження вірусу Ебола[17;18]);американська Агенція зі скорочення військової загрози (Defense Threat Reduction Agency – DTRA), що перебуває в підпорядкуванні Міноборони США та поміж іншого проводить дослідження вірусу Ебола (партнерський проект УНТЦ P095) [19, с. 23]; Тихоокеанська північно-західна національна лабораторія США (Pacific Northwest   National Laboratory –  PNNL),  що  займається глобальними питаннями боротьби з біотероризмом [20, с. 19]; Міноборони Великої Британії в рамках реалізації проекту УНТЦ-P633 з біобезпеки і біозахисту в Україні, яке його ж і фінансує [21], та ін.

Таким чином, функціонування в Україні УНТЦ свідчить про ймовірність існування на території нашої держави відповідних технологій, що можуть бути використані для розроблення БЗ.

Тимчасом з 12.12.1991 р. на території України за безпосередньої участі американського уряду реалізується програма «Спільне скорочення загроз», відома як програма «НаннаЛугара», ухвалена Конгресом США 25.11.1991 р. Ця програма фінансується США й реалізується за участю DTRA Міноборони США [22, с. 10]. На виконання зазначеної програми між Україною і США було підписано й затверджено Постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 31.12.1993 р. № 1077 Рамкову Угоду щодонаданнядопомогиУкраїнівліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню ЗМЗ (далі – Рамкова Угода) [23], яка  є свого роду щитом для легалізації та подальшої реалізації в Україні інших проектів військових відомств США і американських спецслужб, включаючи біологічний. Так, складовою програми «Спільне скорочення загроз» є «Біологічна програма спільної участі», у рамках якої між МОЗ України та Міноборони США 29.08.2005 р. було укладено Угоду стосовно співробітництва в галузі запобігання розповсюдженню  технологій, патогенів і знань, які можуть бути використані в ході розроблення біологічної зброї (далі – Угода) [24].

Таким чином, Україна була долучена до реалізації біологічної програми, розробленої США в рамках Проекту міжнародної технічної допомоги (далі – МТД) зі зменшення біологічної загрози в Україні  (реєстр №  2225-03 станом на  01.03.2013  р. № 2225-04). Виходячи зі змісту ст. 1 Угоди 2005 р., в  Україні  розпочато програму «протидії загрозі біотероризму та запобіганню розповсюдженню БЗ, технологій, матеріалів  та відповідних спеціальних знань,  які можуть бути використані прирозробці БЗ» і якими, як тут передбачено, володіють працівники означених установ, що фактично постулює факт наявності в Україні відповідної інфраструктури, яка володіє всіма необхідними компонентами (технологіями, патогенами і знаннями), достатніми для розроблення й виготовлення БЗ.

За цією Угодою США взяли на себе зобов’язання допомагати Україні покращити безпеку зберігання патогенних речовин, що передбачало будівництво двох центральних референс-лабораторій (ЦРЛ) (по однійдля медиків та ветеринарів) рівня BSL-3; реконструкцію та оснащення сучасним устаткуванням українських лабораторій усіх обласних санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і відповідних лабораторій ветеринарної служби; будівництво  постійно го безпечного сховища для патогенних мікроорганізмів на базі одного з чинних науково-дослідних інститутів (НДІ); навчання персоналу (п. 1 ст.ІІІ Угоди). Тобто американська програма передбачала за рахунок фінансів США «модернізацію» українських лабораторій СЕС особливо небезпечних інфекцій, що входять до згадуваного нами Переліку національних центрів і референс-лабораторій з окремих інфекцій на базі НДІ та інших установ мікробіологічного профілю [10]. Позитив виконання Угоди 2005 р. полягав в удосконаленні чинної системи та рівня ефективності епіднагляду за особливо небезпечними інфекціями, у визначенні характеру чинників біозагрози; упровадженні електронної інтегрованої системи спостереження та системи контролю патогенів в Україні, що дозволить утримувати їх на більш  безпечно му рівні; розробленні стандартів сучасних технологій лабораторної діагностики небезпечних патогенів, що дасть можливість оцінювати якість результатів лабораторних досліджень та організації національної системи епіднагляду.

Таким чином, з одного боку, спільний проект між Міноборони США та МОЗ України з проблем біобезпеки і зменшення загроз є одним із важливих компонентів підтримання епідемічного благополуччя в нашій країні. Водночас слід зауважити, що «Біологічна програма спільної участі» має потенціал для  створення інструментів, що дозволяють в обхід як КБТЗ, так і чинних механізмів ООН створити паралельну систему одностороннього контролю за біологічними загрозами і біотехнологічним потенціалом третіх країн. Можливо, це й відбувається в нашій країні.  Так,  підписання вищезгаданої і діяльності, пов’язаної з їх виконанням на об’єктах в Україні, згідно з умовами цієї Угоди». З цього зауважимо, що надання дозволу іноземній державі мати повний контроль за біологічною обстановкою на території України становить потенційну загрозу національній безпеці нашої держави, її цілісності та суверенності.

Слід також звернути увагу на те, що  основним   грантоотримувачем за біологічною  програмою  спільної участі зі зменшення біозагрози в Україні є згадуваний нами УНТЦ, а головним ініціатором цього Проекту постає аж ніяк не МОЗ України і навіть не Міністерство охорони громадського здоров’я США, а військове відомство США – DTRA.Точніше, його розвідувальне управління, до структури якого з 1992 року входить Національний центр медичної розвідки, дислокований у Форт-Детрік (штат Меріленд, США). Забезпечити українські лабораторії новим діагностичним устаткуванням, яке зможе вчасно виявляти особливо небезпечні патогенні мікроорганізми, запобігати епідеміям і потенційним пандеміям унаслідок біотероризму, мала Компанія «Black & Veatch». Однак, судячи з офіційного сайту Компанії, її діяльність не пов’язана  з біологічною безпекою. Проте змушує замислитися той факт, що до своєї роботи «Black & Veatch» залучає фахівців таких відомств, як Медичний науково-дослідний інститут інфекційних хвороб армії США (Форт-Детрік); Військово-медичний дослідний інститут Уолтера Ріда; Військово-морський дослідний  центр  (база)  NAMRU-3 Військово-морських сил США (дислокований у Каїрі) та ін. [25].

Оскільки багато інфекційних хворобєспільнимидлялюдиниітварини, 2008рокудопланутехнічноїдопомогизаПрограмоюзменшеннябіозагрози приєдналися (як її виконавчі агенти) українські НДІ Національної Академії аграрних наук України (далі – НААН) ветеринарного профілю й діагностичні установи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (Держветфітослужба) [26]. А 2010 року було підписано тристоронню Концепцію дій з реалізації «Програми та розвитку системи ветеринарної допомоги», яка передбачає надання технічної допомоги в рамках Програми «Зменшення біозагрози в галузі ветмедицини» за такими напрямками: будівництвонових ЦРЛ з особливо небезпечних хвороб тварин на базі Національного наукового центру Харківського інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (ННЦ ІЕКВМ); переоснащення чинних діагностичних лабораторій і наукових інститутів; створення тренінгового центру на базі Інституту ветеринарної медицини (ІВМ) НААН; проведення спеціалізованих тренінгів з питань епізоотології, біобезпеки, прогнозування та реагування; підтримка наукових досліджень українських учених з проблем   емерджентних   хвороб   тварин і біобезпеки через надання грантів Держдепартаментом США на спільні біологічні та цільові прикладні дослідження з контролю особливо небезпечних захворювань тварин [27;28].

На сьогодні в Україні під егідою компанії«Black&Veatch»(практично таємно від громадськості та ЗМІ)  уже створено мережу підконтрольних США біотехнологічних референс-лабораторій з вивчення людських патогенів: у Києві – на базі Центральної СЕС України у Львові– на базі Львівського НДІ епідеміології та гігієни і на базі обласної СЕС;  в Одесі – ЦРЛ на базі Українського науково-дослідного протичумного інституту  (УНДПІ)  ім.  Мечникова;  у Сімферополі – на базі  протичумної станції Кримської республіканської СЕС. Подібні об’єкти на базі обласних СЕС побудовано також у Вінниці, Ужгороді, Тернополі, Херсоні, Харкові, як і чотири біотехнологічні референс-лабораторії звивчення патогенів серед тварин: три – на базі регіональних лабораторій Держветфітослужби України у Львові, Дніпропетровську та Луганську й одна – на базі Інституту ветеринарної медицини НААН України в Києві, де також створено лабораторний тренінговий центр, який отримав фінансування в рамках програми спільного зменшення загрози Нана-Лугара [29]. Усі ці біотехнологічні лабораторії оснащено обладнанням, що дозволяє вирощувати «бойові віруси», якими можна впливати на тварин і людей. Разом із тим, за вісім років виконання Угоди 2005 р. рівень їх модернізації залишається незадовільним.

Під  час  реалізації  проекту  МТД «Зменшення біологічної загрози в Україні» його виконавцями як з американської,такізукраїнськоїсторони було здійснено грубі порушення вимог чинного законодавства, санітарних і будівельних норм та правил, що ставить  під  загрозу  станбіологічної безпеки держави, становить реальну загрозу здоров’ю персоналу лабораторій та українських громадян, зокрема мешканців міст, де такі лабораторії розміщено, а також загрозу втрати унікальних колекцій штамів, які єнаціональним надбанням України [30]. Так, певні порушення вимог біобезпеки допущені при будівництві лабораторій Вінницької обласної СЕС, Львівського НДІ епідеміології та гігієни, Львівської регіональної лабораторії Держветфітослужби, а також Одеської ЦРЛ, яка розміщена майже в аварійній будівлі без урахуваннябудівельних сейсмічних вимог [31; 32]. Доречі,згіднозіст.VIРамковоїУгоди

«Україна не ставить вимог і не порушує жодних судових переслідувань проти США, їх персоналу, підрядчиків і персоналу підрядчиків США за пошкодження майна, що належить Україні, або втрату такого майна, чи за загибель персоналу України або шкоду його здоров’ю в результаті діяльності, пов’язаної з роботою по цій Угоді»  [23].  Тобто  в  будь-якому разі претензій  від  України  до  США   не цих країн подібних лабораторій. І це цілком логічно, адже небезпека, яка криється за вірусно-біологічними лабораторіями, є надзвичайною навіть за умови найсуворішого дотримання всіх необхідних правил безпеки.

Поки що всі лабораторії, побудовані й реконструйовані в Україні за активного сприяння США, «законсервовані»,і жодної наукової роботи в них не проводиться. Але багато вчених і політиків вважають, що Україна для США є зручним полігоном, на якому американські військові медики з лабораторій Форт-Детрік мають намір випробувати виведені в українських лабораторіях особливо небезпечні інфекції [3437]. Щодо цього змушує замислитися діяльність на території України скандально відомої американської фармакологічної корпорації «Baxter Healthcare Corporation» [38], яка є генпідрядником оборонного відомства США і, за повідомленнями ЗМІ, займається  випробуванням   БЗ,  зокрема й в Україні [39]. Слід замислитися й над тим, що під час виникнення епідемії  свинячого  грипу  АH N 2009 року може бути за визначенням.

Особливу ж небезпеку становить те, що всі ці біотехнологічні референс-лабораторії розміщено близько від історичних центрів міст. Ці обставини в силу дії ст.  7 Закону   України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. [33] є потенційною та реальною загрозою національній безпеці в екологічній сфері та сфері охорони здоров’я. Щодо цього маємо наголосити, що майже в усіх європейських країнах, а також ів США внутрішнім законодавством забороняється розміщення на території єдиною   ефективною   організацією була Центральна СЕС МОЗ України завдяки тому, що там зафінансової підтримки США було встановлено сучасне діагностичне устаткування та проведено навчання персоналу.

Хочемо також звернути увагу на те, що термін завершення Угоди 2005 р. з реалізації в Україні програми зі зменшення біологічної загрози закінчився у травні 2013 року [40], а отже будь-які роботи за цим проектом на території нашої країни мають бути згорнуті, а діяльність «Black & Veatch»    вважається  нелегітимною. Однак 2014 року, уже після закінчення строку дії програми (виділ. авт.), на базі Харківського ІЕКВМ, у безпосередній близькості від житлового мікрорайону м. Мерефа побудовано закриту біотехнологічну лабораторію, якій надано статус ЦРЛ штамів збудників особливо небезпечних хвороб тварин(сибірської виразки,чуми) [32; 37; 41]. З цього приводу зауважимо, що наприкінці 2014 р. УНТЦ отримав від США та ЄС значне фінансування, частина коштів з якого витрачається на діяльність, здійснювану в ІЕКВМ, а всічні 2015р. значне фінансування від Міноборони США отримала DTRA на розроблення проекту «Мерефа», цілі й завдання якого є засекреченими [41; 42;43].

Тут маємо зауважити, що за місяць до закінчення дії Угоди 2005 р. між Міноборони США і МОЗ України Постановою  КМУ  від  01.04.2013р. № 620 було затверджено Державну цільову програму біобезпеки та біологічного захисту на 2015-2020 роки [44] (іншими словами, у період, коли дію Угоди ще можна було пролонгувати). Метою цієї Державноїцільової програми було визначено «забезпечення належного рівня захисту населення та довкілля від небезпечних біологічних агентів (біозагроз) різного походження, запобігання проявам біотероризму шляхом створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту». Однак зазначена Програма аж ніяк не передбачала експертизи результатів зусиль американських партнерів у рамках реалізації програми зі зменшення  біозагрози  і,  відповідно,   не визначала статус уже запущених референс-лабораторій, а також і тих,що перебували у процесі будівництва та реконструкції.

Тобто, незважаючи на результати 8-річного співробітництва із США, Україна розпочала нову реформу всієї системи біобезпеки і біозахисту. Орієнтовний  обсяг  фінансування Програми становив 747, 7248 млн. грн. і мав здійснюватися «за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством» [44]. Однак законами України про Державний бюджет на 2013-2014 роки коштів на капітальні ремонти лабораторій не було передбачено зовсім. Надалі Постановою КМУ № 71 від 05.03.2014 р. [45]   цю

Програму було достроково припинено, а відповідно й узагалі припинено її фінансування з бюджету України, що ще більш ускладнило ситуацію у сфері забезпечення біобезпеки країни. Разом із тим, невдовзі після закінчення терміну дії Угоди 2005 р. Розпорядженням КМУ від 11.09.2013 р. № 697-р було схвалено Стратегію залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки [46], яка одним зі стратегічних напрямків визначила залучення міжнародної технічної допомоги на розвиток біопромисловості України.

У січні 2015 року МОЗ України підтримало пропозицію американських партнерів щодо приєднання України до ІІІ напрямку Пакету дій Глобального порядку денного з безпеки здоров’я «Біобезпека та біозахист»,   започаткованого   США    в лютому 2014 р., а згодом, 25.06.2015 р., під егідою Міністерства закордонних справ України відбулися переговори між МОЗ України з представниками США, Канади, ФРН, Нідерландів та ЄС,присвяченірозширеннюміжнародногоспівробітництва з Україною в рамках Ініціативи Групи 7-ми «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення».З-поміж іншого, метою переговорів булозалучення допомоги країн Групи 7-мина реалізацію цільових проектів зі зміцнення біологічної безпеки України в рамках Глобального партнерства[47]. До речі, слід наголосити,що Міноборони США має намір продовжити строк дії Угоди до вересня 2017 р. Таким чином,оскільки військове відомство США й надалі робить наполегливі зусилля для того, щоб залучити нашу країну до реалізації власного оборонного біологічного проекту, є підстави замислитися, чи співпадають у такому разі інтереси США з і нтересами національної безпеки України? Це питання має особливе значення, адже США ще й досі блокують підписання Протоколу до КБТЗ, який містить юридично обов’язкові положення,що регламентують питання міжнародного контролю за нерозповсюдженням БЗ, зокрема щодо технологій подвійного призначення. Проте позиція України стосовно питання розроблення механізму контролю за дотриманням режиму КЗБТ і виконанням домовленостей у рамках КБТЗ полягає у створенні об’єктивного, недискримінуючого, такого, що жодним чином  не  перешкоджає  економічному й технічному розвитку держав-учасниць, а також необтяжливого, зокрема з фінансової точки зору, механізму контролю.

Разом із тим, розвиток і поглиблення стратегічного партнерства зі США відповідно до Хартії про стратегічне партнерство Україна – США від 19.12.2008 р. [48] залишається одним із найголовніших зовнішньополітичних пріоритетів України. Нині для України важливою є вагома політична  й  дипломатична  підтримка США в її протистоянні з Росією. Україна зацікавлена в наданні з боку США допомоги для реформування органів сектору безпеки і оборони. Екс-командувач Військово-морського флоту України,  колишній  заступник міністра оборони України, віце-адмірал В. Безкоровайний наголошує, що Україна нездатна самостійно забезпечити безпеку від біотерористів. А експерт з Центру дослідження  армії,  конверсії  і  роззброєння М. Самусь вважає, що головний інтерес США полягає в тому, щоб Україна була їхнім партнером у боротьбі з біотероризмом:«…чим більше країн будуть боротися з біохімічним тероризмом, тим більше буде безпека для самих США… Це дуже кориснодля України,особливовумовахпостійногонедофінансуваннябюджету програми розвитку спеціальних служб в Україні» [34].

Водночас на цю проблему існують і протилежні погляди [49]. Питанню модернізації біологічної безпеки в Україні за американською програмою присвячено багато  статей  у ЗМІ [31; 32; 34-37; 39; 41-43 та    ін.]. Необхідність реалізації цього проекту була також предметом депутатських запитів і засідань державних комісій. Так, народний депутат України І. Сех вважає, що виконання американського проекту «Зменшення біологічної загрози в Україні» становить безпосередню загрозу біологічній безпеці України і взагалі національній безпеці [50].

У контексті нашого  дослідження потрібно також зупинитися на питанні співробітництва України з ЄС.  З цього приводу слід зауважити, що інтенсивна співпраця  України  з  ЄС у напрямку співробітництва в галузі біобезпеки і біозахисту «щодо покращення стандартів біобезпеки та біозахисту в лабораторіях, інших приміщеннях та під час транспортування небезпечних біоагентів» і«підготовки проектів з посилення системи фізичної безпеки як складової біологічної безпеки державних установ України» триває з січня 2006 року. Наприклад, щодо співробітництва у сфері біобезпеки та біозахисту в Українській санепідеміологічній станції (АР Крим, м. Сімферополь), де було заплановано спорудженнянового об’єкта станції та навчання персоналу з питань біологічної безпеки. Щоправда, за інформацією «Про імплементацію Порядку денного асоціації Україна – ЄС у 2014 році», реалізацію цього Проекту тимчасово припинено через ситуацію в Криму [51, с.20].

Пріоритетом державної  політики у сфері євроінтеграції визначено співробітництво України з ЄС щодо нерозповсюдження ЗМЗ, зокрема БЗ, що включає вдосконалення  контролю  експорту  та   транзиту товарів, пов’язаних із БЗ, товарів і технологій подвійного використання, а також співробітництво з метою покращення стандартів біобезпеки та біозахисту в лабораторіях, інших приміщеннях та під час транспортування небезпечних біоагентів (п.п. «II» п. 2.3 Порядку денного асоціаціїУкраїна–ЄСдляпідготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію від 20.11.2009 р. [52]; ст.11 Угоди «Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 27.06.2014 р. [52]). Разом із тим, підписання Угоди «Про  асоціацію  між Україною та ЄС від27.06.2014 р.» відкриває майже необмежені можливості щодо проведення біотехнологічних досліджень у галузісільського господарства. Так, Україна дає згоду на використання в сільськогосподарському виробництві «…біотехнологій, шляхом впровадження найкращих практик у цих сферах» (п. «с»  ст. 404)[53].

Основним завданням Плану заходів з імплементації Угоди про Асоціацію між Україною  та ЄС [54]  є імплементація та узгодження положень чинного законодавства України в частині відомчих нормативно-правових актів із положеннями:Рішення № 2119/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради про створення мережі епідеміологічного нагляду та контролю за поширенням інфекційних захворювань у Співтоваристві (Офіційний вісник L 268, 03.10.1998, ст. 1-7); Рішення Комісії № 2000/96/ ЄС   про   інфекційні   захворювання, які мають поступово охоплюватися мережею Співтовариства відповідно до Рішення № 2119/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради (Офіційний вісник L 28, 03.02.2000, ст.50-53).Крімтого20.03.2015р.підписано Угоду між Україною і ЄС про участь України в Рамковій  програмі ЄС з наукових досліджень та інновацій «Горизонт-2020»,основними пріоритетами якої,  з-поміж  іншого,  є сприяння фундаментальним науковим дослідженням у галузі біотехнологій [55; 56]. Усе це відкриває широкі можливості доступу іноземним державам до стратегічно важливих біологічних об’єктівУкраїни.

У такому розумінні існує пряма загроза біобезпеці держави за умови існування на території України технологій та обладнання подвійного призначення, що можуть бути використані для розроблення БЗ, а  також

«несанкціонованого» витоку біологічних речовин за межі науково-дослідних чи інших установ, якіпрацюють з ними. Не можуть не викликати занепокоєння й загрози, що є причиною поширення небезпечного збудника, внаслідок: порушення процедур біозахисту (зокрема неповна інактивація живого вірусу через недостатнє фільтрування стоків; потраплянняживоговірусудокомунальної каналізації, а також через негерметичні люки до навколишнього ґрунту тощо). Усе це потребує прийняття Закону, що унеможливлював би такі ризики йзагрози.

На додаток слід зауважити, що в січні 2014 року на розгляд Верховної Ради України було представлено проект  Закону  України  «Про  заборону розміщення іноземними державами, наддержавними утвореннями, організаціями або фізичними особами вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біологічної безпеки на території України» (24.01.2014  р.  реєстр  №  4015) [57], положення якого регламентують проведення наукових біологічних досліджень і запроваджують обмеження щодо розміщення вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біологічної безпеки на території України. Цей законопроект заповнює прогалину в нинішньому законодавстві, в якому не передбачено заборону на розміщення вірусно-біологічних лабораторій. Однак головною вадою законопроекту є те, що він містить положення переважно організаційного-технічного характеру, які властиві інструкціям, а не нормам закону. Крім того текст законопроекту перевантажений нечіткими (малозрозумілими)формулюваннями.

Проаналізувавши  досвід   роботи з питань співробітництва України зі США та ЄС у галузі забезпечення режиму нерозповсюдження БЗ і технологій, що можуть бути використані для її розроблення, ми дійшли висновку, що чинне законодавство України  містить  суттєву  прогалину щодо порядку допуску іноземних держав до стратегічних об’єктів біологічної спрямованості, зокрема вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біобезпеки на території України. А отже, виходячи з того, що поточний стан режиму нерозповсюдження БЗ характеризується високим ступенем невизначеності, існує нагальна потреба у зміцненні національної системи біобезпеки та зниженні можливості виникнення біологічних ризиків, пов’язаних із проведенням на території нашої країни медико-біологічних і біотехнологічних досліджень з вірусології,бактеріології, генної інженерії в галузі медицини, зокрема військової, сільського господарства (ветеринарії, фітосанітарії), спрямованих на захист від БЗ, а також з метою запобігання розповсюдженню технологій, патогенів і знань не за цільовим призначенням.

Ураховуючи зазначене,  вважаємо за доцільне розробити і прийняти Національну програму з регламентації створення належноїсистеми контролю та оцінювання біологічних ризиків у контексті модернізації бази наукових лабораторійсанітарного та ветеринарного профілю. На виконання цієї програми на рівні КМУ доцільно прийняти Постанову про порядок будівництва,  реконструкції, розміщення та діяльності біотехнологічних лабораторій на території України.

І нарешті, магістральним питанням сьогодні має стати посилення медико-біологічного потенціалу країни  шляхом забезпечення   розвитку й державної підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі біозахисту. У цьому напрямку доречно створити НДІ біологічної безпеки, підконтрольний Службі  безпеки України (СБУ). Можливо, також є сенс  переосмислити  роль  України в рамках участі у КБТЗ і  здійснити реформу військово-промислового   комплексу   в   напрямку  його «біологізації», зокрема щодо створення   відповідних   нових захисних засобів від такої зброї. Це, безперечно, вимагає встановлення підвищених вимог до загальнодержавного, зокрема спеціального, контролю   і нагляду національних спецслужб (СБУ, Міністерства внутрішніх справ України, Національного агентства Інтерпол, Міноборони України та ін.) за відповідними дослідженнями. У цьому зв’язку постає також проблема підвищення ролі служби розвідки і контррозвідувальної служби України.

Список використаних джерел:

1.Женевський протокол про заборону застосуваннянавійнізадушливих,отруйних або інших подібних газів і бактеріологічнихзасобів(Женева,17.07.1925р.)// Действующее международное право.  –  Т. 2. – М.: МНИМП,1997.

2.Конвенція ООН про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) ітоксинної зброї та про їх знищення (Москва – Лондон–Вашингтон,10.04.1972р.)//Сб. действующих договоров, соглашений и конвенций,закл.СССРсиностр.государствами. – Вып. 21. – М.,1977.

3.Декларация о химическом и биологическом оружии (Ранчо Мираж, Калифорния, США, окт. 1990 г.) [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://npa.iplex. com.ua/

4.  Алибеков К. Осторожно! Биологическое оружие / К. Алибеков, C. Хендельман. – М.: Городец, 2003. – 352 с.

5.Федоров Л. А. Советское биологическое оружие: история, экология, политика/Л.А.Федоров.М.:МСоЭС,2005.– 302с.

6.  МОЗ України Публічна інформація: Проект постанови КМУ «Питання видачі дозволів на роботу з мікроорганізмами І-ІV груп патогенності лабораторіям мікробіологічного профілю та діяльність режимних комісій з  біологічної безпеки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://triton.moz.gov.ua/ua/portal/ dn_20081124_0.html

7.Курзова В. В. Актуальні питання правового регулювання міжнародного співробітництва України в сфері боротьби з біотероризмом / В. В. Курзова // Митна справа. – №  6  (90).  –  2013. – C. 34-43.

8.Саурин А. И. Интервью / А. И. Саурин  // Новгородские  ведомости.  2008.

№ 77. – C. 11-16.

9.Українськівченімоглибратиучасть у створенні бактеріологічної зброї. 20.11.2001 // Информационное агентство ЛIГАБiзнесIнформ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.liga. net/news/old/152589-

10.Про режим роботи з патогенними мікроорганізмами: Наказ МОЗ України від 14.12.1992р. № 183 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau. ua/doc

11.Угода про створення Українського науково-технологічного центру: Указ ПрезидентаУкраїни 202/94 від 04.05.1994 р. // Офіційний вісник України.–05.02.2007.–№6.–с.234.– Ст. 238.

12.  Про надання згоди на обов’язковість для України Угоди про  створення Українського науково-технологічного центру : Закон України від 15.03.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 19. – Ст. 93.

13.Центр науки и техники в Украине. Офіційний сайт УНТЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :www.stcu.int

14.  Международный научно-технический центр. Годовой отчет 2013: ПереходныйПериод–25с.[Електронний ресурс]. Режим доступу : www.istc.ru/istc/istc.nsf/va_WebResources/Annual_ Reports_RUS/

15.Прес-реліз. Підписання Меморандуму про взаєморозуміння між МОЗ України     та    УНТЦ    щодо    проекту

«Вдосконалення систем біобезпеки та біозахисту  на  Українській  протичумної станції у м. Сімферополь» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https:// docviewer.yandex.ua/.

16.ДемченкоО.Проблемабіологічної зброї для України  існує / О. Демченко  //

«Дзеркало тижня. Україна». – № 47. – 19.11.2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/ HEALTH/

17.  Візит контактної групи у складі представників керівництва Українського науково-технічного   центру    (УНТЦ), м. Київ, Міністерства охорони здоров’я України,  Військового  інституту  гігієни і епідеміології (Польща) 09-11.08.11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу (Офіційний сайт Української протичумної станції) : http://antiplaguestat.gov.ua/ ukr/news/09_08_11.html

18.  УНТЦ. Новости и объявления: Biosecurity&BiosafetyTrainingConference in Poland 04.10.2011 06.10.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.stcu.int/news/index.php?id=354

19.   Український науково-технічний центр. Річний звіт 2004. – УНТЦ, 2005. – 25 с. 20. An intergovernmental organization assisting former weapons scientists’ transition to peaceful profitable contributions to global R&D. – Science & TechnologyCenterinUkraine,2006.–48р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stcu.int/documents/publications/Current/BiotechnologyUkraine_2006.

21.           УНТЦ Новости и объявления 14.10.2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.stcu.int/news/index. php?id=433

22.           Глобальное партнерство против распространения оружия и материалов массового уничтожения : справочник / подред.В.А.Орлова.–М.:Правачеловека, 2005. – 183с.

23.       Угода між Україною і США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового   знищення   від   25.10.1993   р.  : ПостановаКМУвід31.12.1993р.№1077// Офіційний вісник України.  19.11.2004.  – № 44. – C. 379. – Ст. 2945.

24.         Угода між МОЗ України та Міноборони США стосовно співробітництва у галузі запобігання розповсюдженнютехнологій,патогенівтазнань,якіможуть бути використані в ході розробки біологічної зброї (Київ, 29.08.2005 р.) // ОфіційнийвісникУкраїни.–26.12.2008.– № 96. – C. 108. – Ст. 3188.

25.            Black & Veatch. Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bv.com/

26.          Про визначення додаткових виконавчих органів для реалізації Угоди між МОЗ України та Міноборони США стосовно співробітництва у галузі запобігання розповсюдженню  технологій, патогенів та знань, які можуть бути використані в ході розробки  біологіч ної зброї: Розпорядження КМУ від 27.08.2008 р. № 1154-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4. rada.gov.ua/

27.ЗасіданняПрезидіїНААНУкраїни/ Н. Черешинська //«Аграрний тиждень. Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :www.a7d.com.ua/novini/7749

28.           Програма «Зменшення біозагрози в галузі ветмедицини» діє [Електроннийресурс].–Режимдоступу(«Ветеринарний інформаційний ресурс України» VET.in.UA) : vet.in.ua/menu/news. php?id_article=757

29.             АЗЗ Програма зменшення біологічної загрози. Інформаційні довідки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ukrainian.ukraine.usembassy.gov/uk/dtro/ btrp.html

30.          Депутатський запит І.І. Сех стосовно проекту «Зменшення біологічної загрози в Україні» 17.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.old.svoboda.org.ua/dokumenty

31.       СавинЛ.Обиологическихлабораториях Пентагона на Украине/ Л. Савин // Военно-политическая   аналитика.  Точка зрения.«Фонд стратегической культуры» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : vpoanalytics.com/2014/11/20/

32.          Барашев Р. Американская модернизация украинских лабораторий-2: консолидация и ликвидация» / Р. Барашев // Еженедельник «2000». – № 25 (611). – 22.06.2012.-28.06.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.2000. ua/derzhava/u-cherty

33.          Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

34.       Крикунов А. США помогут Украине в борьбе с биотерроризмом / А. Крикунов,Р.Барашев[Електроннийресурс].– Режим доступу («Деловые новости E-NEWS.COM.UA».–2008-10-17):http:// e-news.com.ua/show/179779.html

35.         Нестеров В. Украина стала американским полигоном в области вирусного биотерроризма/ В. Нестеров [Електронний ресурс]. – Режим доступу : catu.su/analytics/1131

36.       Від кого залежить біобезпеканаселення України? // Всеукраїнська медична газета«Вашездоров’я»–№49-50(2013).–

C. 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vz.kiev.ua/

37.           Ряшин В. Где взорвут украинскую биобомбу? // В. Ряшин //   Газета

«Правда».– 30.07.2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : kprf.ru/ international/ussr/133054.html

38.              Baxter Healthcare Corporation. Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу :www.baxter.com

39.           Has Baxter released  a  bioweapon in Ukraine? // Health Freedom Alliance, November 5, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.infowars.com/has- baxter-released-a-bioweapon-in-ukraine/

40.          Угода між Україною і США про продовження дії Угоди між Україною і США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, атакож  запобігання  розповсюдженню  ЗМЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon2.rada.gov.ua/

41.          Барашев Р. Американская модернизация украинских биолабораторий: разоружение, коррупция, халтура / Р. Барашев//Еженедельник«2000».–№4(591)– 27.01.2012 – 02.02.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. 2000.ua/

42.              Роджерс   А.   Специально   для

«Украина.Ру» / А. Роджерс. – 13.04.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ukraina.ru/opinions/

43.            Сергиенко А. Военизированные биолаборатории США в Украине: первые протесты общественности 2013  /  А. Сергиенко // Еженедельник «2000».–

№  33  (664).  –  16.08.2013.  –  22.08.2013

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 2000.net.ua/2000/derzhava/u-cherty/

44.        Державна цільова програма біобезпеки та біологічного захисту на 2015-2020 роки:   Постанова   КМУ   від   01.04.2013р.

№ 620 //Офіційний вісник України. – 13.09.2013. – № 68. – с. 192. – Ст. 2484

(втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 71 від 05.03.2014 р.).

45.            Деякі питання оптимізації державних цільових програм і національних проектів, економії бюджетних коштів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України: Постанова КМУ № 71 від 05.03.2014 р. // ОфіційнийвісникУкраїни.–28.03.2014.–

№ 24. – C. 47. – Ст. 737.

46.         Стратегія залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки : Розпорядження КМУ від 11.09.2013 р. № 697-р. // Офіційний вісник України. – 07.11.2011. – № 84. –  C. 113. – Ст.3088.

47.           МОЗ окреслило шляхи співпраці зі США у сфері біобезпеки  і біозахисту [Електронний ресурс]. Режим доступу (Прес-служба МОЗ України 27.01.2015 р.) : http://www.moz.gov.ua/

48.         Хартія Україна – США про стратегічне партнерство (Вашингтон, США. 19.12.2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :zakon4.rada.gov.ua/

49.         Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про заборону розміщення іноземними державами, наддержавними утвореннями, організаціямиабо фізичними особами вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біологічної безпеки на території України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : webcache.googleusercontent.com/

50.        Депутатський Запит І. І. Сех стосовно проекту  «Зменшення  біологічної загрози в Україні» 17.01.2013 р.  //  ВО «Свобода» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lviv.svoboda. org.ua/dokumenty/zvernennya/035616/

51.          Інформація «Про імплементацію Порядку денного асоціації Україна – ЄС  у 2014 році» // Київ. – 61 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : kmu.gov.ua/ document/247386889/.

52.              Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію від 20.11.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :zakon2.rada.gov.ua/l

53.УгодапроАсоціаціюміжУкраїною, зоднієїсторони,таЄвропейськимСоюзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами,  з іншої сторони: ратифіковано із заявою Законом України від 16.09.2014 р. // ВВР України. – 2014. – № 40. – Ст.2021.

54.  План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-члена ми, з іншої сторони, на 2014-2017 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2014р. 847-р // ОфіційнийвісникУкраїни.–03.10.2014.–

№ 77. – с. 178. – Ст. 2197.

55.  Про  уповноваження  с.  Квіта на  підписання  Угоди   між  Україною   і Європейським СоюзомпроучастьУкраїни у Рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій «Горизонт 2020»: Розпорядження ПрезидентаУкраїни  №   269/2015-рп від 20.03.2015 р. // Офіційний вісник Президента України. 03.04.2015. – № 9. – C. 48. – Ст.561.

56.  Угода між Україною і ЄвропейськимСоюзомпроучастьУкраїниупрограмі Європейського Союзу Горизонт 2020– Рамкова програма з досліджень та інновацій (2014 – 2020) від 20.03.2015 р. // Інформаційне агентство «ЛІГА:ЗАКОН» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ MU15053.html

57.  Проект Закону України від 24.01.2014 р. № 4015, внесений народними депутатами А. Б. Аваковим, О. В. Кужель, В. А. Головко, Л. Л. Котеляк, В. Б. Даніловим,Д.В.Дзензерським,Т.А.Донець

«Про заборону розміщення іноземними державами, наддержавними утвореннями, організаціями або фізичними особами вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біологічної безпеки на території України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.nau.ua/ doc/?uid=1206.2655.0

 

 

Прочитано 813 разів
Ви тут: Home Архів номерів #3(13)/2015 ПРАВОВІ АСПЕКТИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕЖИМУ НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ - Берлач А. І., Курзова В. В.