Адміністративне правo і процес
ISSN: 2227-796X (Print), ISSN: 2617-8354 (Online)

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ОЗНАКИ ПЕРЕСТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ВОЙЦЕХОВСЬКА І. М.

 

Voitsekhovska I. M. The concept, content and features of the reinsurance business

    The article gives the general characteristics of reinsurance activities as separate type of economic activities. The author proves the inadmissibility of identifi cation of insurance and reinsurance activities and examines existing problems associated with it, and offers possible solutions. The article also analyzes the main features that characterize any economic activity and sets their special meaning inherent exclusively for reinsurance business.

    In particular, the article gives the necessity of delimitation of concepts such as: the need for insurance and reinsurance, insurable and reinsurable interest, insurance and reinsurance services. The article also shows the need for the existence of separate entities of reinsurance activities – reinsurers, which should not be confused with insurers, as well as the introduction of separate orders of the establishment and operation of data subjects. Based on the analysis the author concludes that reinsurance activities are separate and distinct kind of economic activity, which is characterized by its own distinctive features and has a particular meaning. Author also demonstrates the need for legislative confi rmation of the defi nition «reinsurance activity» and the introduction of its adequate legal regulation.

Забезпечення належного захисту майнових інтересів страховиків як споживачів перестрахових послуг, а також сприяння формуванню надійного страхового ринку, що є основною метоюперестрахування, нерозривно пов’язано з ефективним здійсненням перестраховоїдіяльності.Актуальністьтемидослідження зумовлена відсутністю в сучасній вітчизняній науковій літературі комплексного дослідження, присвяченого визначенню поняття перестрахової діяльності, її змісту та притаманних їй особливихознак.

 

Теоретичну основу досліджуваної проблеми склали праці таких вітчизняних  і  зарубіжних  науковців, як Д. Дмитрієва, В. Ідельсон,  М. Ісаєв, К. Клочкова,  Л. Лунц, В. Нечипоренко, Н. Пацурія, К. Семенова, В. Серебровський, Г. Шершеневич та ін., в яких розглядалися окремі аспекти правової природи перестрахування, а також таких науковців, які присвятили   свої   праці   розкриттю   економічної  сутності перестрахування,  як  В.  Базилевич, А. Бойко, В. Веретнов, А. Гвозденко, В. Ізмайлов, С. Каминкіна, О. Кнейслер,Е.Козлова,Д.Маруженко,С.Осадець, Т. Татаріна, К. Турбіна, В. Шутов, С. Череховіч таін.

 

Проте, незважаючи на те, що інститут перестрахування є об’єктом багатьох наукових досліджень, економіко-правова наука переважно розглядає його як різновид страхування, відповідно аналогічні висновки вчені роблять щодо перестрахової діяльності, розглядаючи її як один із видів страхової діяльності.

 

Чинне законодавство також фактично визнає перестрахування частиною страхування. А тому прирегулюванні операцій з перестрахування застосовуються загальні норми про страхування за окремими винятками. Не розрізняючи цівидипідприємницької діяльності, законодавець однаково підійшов до врегулювання порядку створення, зокрема ліцензування, функціонування та припинення страхових і перестрахових компаній,державногонаглядузастраховою та перестраховою діяльністю, договорів страхування і перестрахування тощо [6, с.36].

 

Однак, на нашу думку, незважаючи на тісний взаємозв’язок страхування та перестрахування, розуміння сутності перестрахової діяльності не слід зводити виключно до одного  з виявів страхової діяльності. Саме тому на сьогодні поряд із проблемою визначення особливого характеруперестрахування також постає проблема визнання перестрахової діяльності як окремого виду господарської діяльності.

 

Метою нашої статті є  виявлення та дослідження основних ознак перестрахової діяльності, які характеризують її як самостійний та особливий вид господарської діяльності; установлення відмінностей між страховою та перестраховою діяльністю та обґрунтування необхідності в їх окремомунормативно-правовому регулюванні.

 

На сучасному етапі вітчизняний ринок перестрахових послуг перебуває в стані трансформації: від стадії перших виявів свого функціонування і відсутності адекватного правового закріпленнядостадіїналежноїправової регламентації усіхправовідносин, пов’язаних із забезпеченням перестрахового захисту, і, як наслідок, – належного розвитку цього ринку. Саме тому здійснення перестрахової діяльності в Україні ще не набуло достатньогопоширення.

 

Окрім того, як уже було зазначено, вітчизняним законодавцем перестрахова діяльність розглядається виключно як різновид страхової діяльності. Аналогічної думки дотримуються також більшість вітчизняних і зарубіжних науковців.

 

Однак, на наш погляд, перестрахова діяльність є самостійним та особливим видом господарської діяльності,   якій   притаманні   власні, відмінні особливості, що дозволяють відокремити її від страхової діяльності.

 

Такий висновок можна зробити виходячи з аналізу основних ознак, які характеризують будь-яку господарську діяльність, та  з  виявлення  їх особливого змісту, властивого виключно перестраховійдіяльності.

 

Так, перша ознака, яку  необхідно  проаналізувати,  –  це   специфіка суб’єктного складу цього виду діяльності. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» суб’єктами, які можуть здійснювати страхову діяльність, постають страховики-резиденти, страховики-нерезиденти, а також філії страховиківнерезидентів. А отже, враховуючи те, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути як страхування, так і перестрахування [2], слід зробити висновок, що лише зазначені суб’єкти можуть займатися перестраховоюдіяльністю.

 

Однак чинне законодавство не містить жодних спеціальних вимог до страховиків-резидентів, які здійснюють перестрахову діяльність. Зокрема провадження такоїдіяльності є можливим за умови отримання ліцензії на здійснення окремого виду страхування, яка дає одночасно право на проведення перестрахування  за цим видом страхування [4]. Таким чином, перестрахова діяльність на сьогодні не підлягає окремому ліцензуванню, а право на її здійснення повністю залежить від наявності в перестраховика ліцензії на здійснення того чи іншого виду страхової діяльності. Відповідно вітчизняний законодавець ототожнює між собоюстраховітаперестраховікомпанії,атакож не вбачає необхідності запровадження окремих порядків їх створення та функціонування.

 

Однак, на наш погляд, такий підхід обмежує можливості перестраховиків активно здійснювати власну діяльність та, відповідно, забезпечувати належний перестраховий захист майнових інтересів споживачів перестрахових послуг.

 

Вважаємо, що перестраховадіяльність має здійснюватися окремими суб’єктами господарювання – перестраховиками, яких не слід ототожнювати зі  страховиками.  У  зв’язку з цим одним із напрямків реформування вітчизняного законодавства,на наш погляд, має стати запровадження спеціальних вимог, зокрема окремої ліцензії для здійснення перестраховоїдіяльності.

 

Проте, враховуючи специфіку вітчизняного страхового ринку України та вітчизняну практику проведення перестрахової діяльності, на перехідний період (строком до 5 років) слід залишити законодавчо встановлену можливість для страхових компаній здійснювати операцій із вхідного перестрахування (де страховик у таких правовідносинах фактично здійснює функції перестраховика). Це надасть змогу на вказаний період  здійсни ти «м’який перехід»  від  можливості «комбінованого перестрахування» (де функції перестраховика виконують як страхові компанії, так і професійні перестраховики, за чинним законодавством України) до встановлення імперативного регулювання,за яким перестрахування ризиків мають здійснювати виключно перестрахові компанії.

 

Ще однією з ознак, яка дає можливість установити специфіку перестрахової діяльності, є визначення її змісту. Так, змістом будь-якої господарської діяльності, виходячи з легального визначення, є виготовлення тареалізаціяпродукції,виконанняробіт чи надання послуг [1].Відповідно змістом перестрахової діяльності, на нашу думку, є надання специфічних послуг, а саме перестрахових.

 

Однак вітчизняний законодавець не визнає перестрахові послуги окремим видом послуг і відносить їх до складу страхових. На підставі аналізу ст. ст. 2 та 12 Закону України «Про страхування»,атакожп.9ст.4Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» можна дійти висновку про те, що перестрахові послуги хоча йневключенідоперелікуфінансових послуг, але все ж таки єфінансовими, однак виключно як один із видів послуг у сферістрахування.

 

На нашу думку, зважаючи на самостійний характер перестрахування, перестрахові послуги не слід відносити до страхових. Також вважаємо, що за своєю правовою природою відповідні послуги є фінансовими, що й мусить знайти своєвідбиття на законодавчому рівні. У зв’язку з цим виникає необхідність визначення поняття «перестрахова послуга»,  а також її відмежування від страхових послуг.

 

Передусім слід зазначити, що на сьогодні як в економічній, так і юридичній літературі відсутній єдиний підхід до розуміння змісту послуг. Однак переважна більшістьнауковців дотримуються позиції, відповідно до якої послуги визнаються діяльністю, яка спрямована на задоволення будьяких потреб особи і не має уречевленого результату [8, с.61].

 

Погоджуючись із зазначеним визначенням, можемо зробити висновок, що перестрахова послуга  – це   діяльність   перестраховиків,  яка здійснюється з метою задоволення потреб перестрахувальників.

 

Слід відзначити, що будь-яка послуга досягає найбільшого ефекту в суспільстві тільки за наявності попиту і пропозиції на неї – тобто за наявності ринку певних послуг [7, с. 31]. Відповідно існування перестрахових послуг як окремого різновиду послуг обґрунтовано наявністюспецифічних перестрахових потреб, які задовольняються на відповідномуперестраховомуринку.

 

Для розкриття змісту поняття перестрахової потреби передусім слід схарактеризувати поняття «перестраховий інтерес» (адже в науковій літературі термін потреба досить часто використовується для визначення поняття «інтерес») та відмежувати його від страхового інтересу. Саме тому надзвичайно важливим у цьому разі  є розмежування страхового та перестраховогоінтересу.

 

Варто зазначити, що в юридичній літературі питання страхового інтересуєдоситьдискусійним.Деякінауковці відносять страховий інтерес до предметастрахування,іншіж,упереважнійбільшості,–дооб’єкта.Однак найбільш обґрунтованим вважаємо підхід, відповідно до якого страховий та майновий інтерес хоча й пов’язані між собою, проте не єсинонімами.

 

Так, під страховим інтересом слід розуміти потребу страхувальника в захисті своїх правомірних майнових інтересів, які є підставою для виникнення страхового правовідношення [5; с. 33].

 

Відповідно перестраховим інтересом є й потреба перестрахувальника захистити   свої   законні майнові інтереси. Проте відмінності полягають в характері таких інтересів, на захист яких спрямовані інститути страхування та перестрахування. У такому разі надзвичайно важливим  є розуміння того, що перестрахування – це не страхування відповідальності перестрахувальника у випадку заподіяння ним шкоди відповідним споживачам страхових послуг унаслідок невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором страхування, оскільки при перестрахуванні, на відміну від страхування,відбувається захист майнового інтересу перестрахувальника, який не пов’язаний із заподіянням шкоди  іншим  суб’єктам, а полягає в зацікавленості виконати власні зобов’язання і в наслідок зберегти фінансову стабільність власної діяльності та отримати прибуток від їїздійснення.

 

Також неможливо погодитися з думкою, висловленою деякими науковцями [9; с. 492], про віднесення перестрахування до різновиду майнового страхування. Адже для перестрахування безпосереднє заподіяння шкоди майну перестрахувальника так само не має жодного юридичного значення, а тому перестраховому захисту підлягають майнові інтереси, пов’язані з виконанням зобов’язань за договором страхування та, відповідно, збереженням стабільності фінансового становища страхової компанії як споживача перестрахових послуг.

 

Окрім того при перестрахуванні обов’язок перестраховика щодо здійснення відповідної перестрахової виплати пов’язаний не з самим  фактом настання страхового випадку, а з необхідністю здійснення страхового відшкодування(учомуйполягаєсутність перестрахового випадку). Саме цівідмінностіускладістраховихіперестрахових відносин дають можливість відмежовуватиперестрахування від страхування та не визначати його як різновид останнього.

 

Відповідно майновий інтерес перестрахувальника є потребою у виконанні ним прийнятих на себе зобов’язань за договором страхування, а перестраховий інтерес – потребою в перестраховому захисті відповідного майнового інтересу. Таким чином,потребавперестрахуванніабо перестрахова потреба є нічим іншим, як усвідомленою необхідністю в перестраховомузахисті.

 

Отже, перестрахова послуга – це діяльність перестраховиків,здійснення якої спрямовано на задоволення потреб перестрахувальників у перестраховому захисті їхніх майнових інтересів.

 

На підставі цього можемозробити висновокпроіснуванняпорядзістраховими також і перестрахових потреб, які задовольняються окремими суб’єктами перестрахової діяльності, що у свою чергу дає підстави стверджувати про наявність особливого попиту та пропозиції на перестрахові послуги, тобто специфічного перестраховогоринку.

 

Також, ураховуючи те, що змістом перестрахової діяльності єнадання специфічного виду послуг, відповідно її результати реалізуються за плату і мають вартісну визначеність, тобто функціонують на перестраховому ринку як товари. Отже,надання перестрахових послуг суб’єктами перестрахової діяльності здійснюється за допомогою «перестрахових товарів», які спрямовані на задоволення потреб споживачів відповідних послуг, а також призначені для продажу з метою отримання прибутку.

 

З урахуванням вищезазначеного слід виділити ще одну ознаку перестрахової діяльності, а саме:поєднаннявнійякприватних,такіпублічних інтересів. Адже взаємодія приватних і публічних інтересів угосподарській діяльності має неабияке значення. Так, господарська діяльність є суспільно необхідною або, як зазначає В. Щербина, – суспільно корисною [10; с. 15], тобто такою, що здійснюється з метою забезпечення не власних інтересів виробника, а інтересів іншихосіб.

 

Відповідно поєднання таких інтересів відбувається й підчас здійснення перестрахової діяльності як самостійного  виду  підприємницької діяльності. Безумовно, перестраховик зацікавлений у прибутковості власної діяльності, однак отримання прибутку можливе лише за умовинадання ним перестрахових послуг, які задовольняють потреби відповідних споживачів.

 

Окрім того перестрахування забезпечує захист  майнових  інтересів  досить  широкого  кола суб’єктів:

 

1)         перестрахувальників як споживачів перестрахових послуг – шляхом створення умов для можливості належного та повного виконання прийнятих на себе зобов’язань; 2) страхувальників як споживачів страхових послуг – шляхом забезпечення виконання   відповідних  зобов’язань страховиками; 3) системи господарювання та економіки держави в цілому шляхом створення умов для формування та подальшогофункціонування надійного ринку страхових послуг і фінансової стабільності суб’єктів, які їхнадають.

 

Таким чином, зазначені особливості дозволяють розкрити специфічний зміст перестрахової діяльності, який полягає в задоволенні особливих потреб страховиків як споживачів перестрахових послуг у перестраховому захисті їх майнових інтересів. Також, як уже було зазначено, здійснення такої діяльності спрямовано на захист інтересів не лише споживачів перестрахових, а й страхових послуг, забезпечуючи цим ефективність і надійність здійснення страхування. Саме тому перестрахова діяльність має надзвичайно важливе значення якдляокремихсуб’єктівстраховоїдіяльності, так і для економіки держави вцілому.

 

Можна зробити висновок про те, що перестрахова діяльність є самостійним та окремим різновидом господарської діяльності, яка відповідає всім її ознакам і наділяє їхособливим змістом. Також слід наголосити на тому, що перестрахова діяльність характеризується низкою специфічних рис, які не дозволяють прирівнювати її до страховоїдіяльності.

 

Отже, на підставі проведеного аналізу та з урахуванням зазначених вище сутнісних характеристик пропонуємо таке визначення: перестрахова діяльність – це врегульована нормами права, здійснювана на підставі ліцензії господарськадіяльність перестрахових  компаній/організацій (перестраховиків), яка полягає в наданні перестрахових послуг страховим компаніям/організаціям (перестрахувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання передбаченого договором перестрахування перестрахового випадку з метою отримання прибутку.

 

Перспективи подальших розробок у цьому напрямку полягають у необхідності законодавчого закріплення поняття «перестрахова діяльність», а також запровадження її адекватного нормативно-правового   регулювання.

 

Список використаних джерел:

 

1.  Господарський кодекс України: від 16 січня 2003 року / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19-20, 2122. – Ст. 144.

 

2.    Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.

 

3.  Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – С. 1.

 

4.     Про затвердження ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії  з  регулювання  ринківфінансових

 

послуг України  від  28  серпня 2003  р. /

 

Офіційний   вісник   України.   –   2003.–

 

№ 38. – С. 2047.

 

5.   Пацурія Н. Б. Страховий інтерес: теоретичне обґрунтування та проблем правового закріплення / Н. Б. Пацурія // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.Юридичні науки. – 2011. – Вип. 88. – С.31-36.

 

6.   Пацурія Н. Б. Окремі теоретикопрактичні проблеми регулювання правовідносин у сфері здійснення перестрахової діяльності / Пацурія Н. Б. // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка Серія Юридичні науки. – 2012.  –  Вип.  92.  – С. 33-37.

 

7.  Пацурія Н. Б. Правове регулювання страхової справи в Україні (організаційно-правовий аспект): дис. канд. юрид. наук: 12.00.04 / Пацурія Н. Б. ; Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 217с.

 

8.   Рєзнікова В. В. Сутність   категорії

 

«послуга» : аналіз існуючих концепцій / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 1. – С. 58-68.

 

9.    Серебровский В. И. Избранные труды по наследственному и страховому праву / Серебровский В. И. – М.: Статут, 1997. – 567с.

 

10.  Щербина В. С. Господарське право: підруч. / В. С. Щербина. – 5-те вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 600с.

 

 

Прочитано 1058 разів
Ви тут: Home Архів номерів #3(13)/2015 ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ОЗНАКИ ПЕРЕСТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ВОЙЦЕХОВСЬКА І. М.