Адміністративне правo і процес
ISSN: 2227-796X (Print), ISSN: 2617-8354 (Online)

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «МЕДИЧНА ДОПОМОГА» ТА «МЕДИЧНА ПОСЛУГА» - Чорноус А. Г.

 

Chornous A. G. Current problems in distinguishing terms «medical care» and «medical service»

    The article is devoted to the research of the legal nature of such legal categories as «medical care» and «medical service». The correlation between the existing legal regulation and scientifi c papers was studied in order to distinguish the particular categories, own defi nitions were proposed.

 Актуальністьтемизумовленатим,що,незважаючи на беззаперечну важливість забезпечення належного рівняохорониздоров’ягромадянубудь-якійдержави, наразі в Україні все ще не врегульовано на законодавчому рівні розмежування понять «медичнадопомога» та «медична послуга», попри значну кількість нормативно-правовихактів,щоранішезачіпалицепитання. Беручи до уваги важливість здоров’я як однієї з найважливіших цінностей людини, його охорона набуває все більшого значення в умовах сучасногоцивілізованогосуспільства.

 

Метою роботи є дослідження наявних    визначень

 

«медичної допомоги» та «медичної послуги», їх порівняльний аналіз. Також за мету поставлено визначення поточного рівня правової регламентації запропонованих термінів та надання пропозицій щодо усунення нині наявних недоліків правової визначеності та практичної імплементації понять «медична допомога» та «медична послуга».

 

Узаконодавствіозначеніпоняттянемаютьдостатньо чіткого законодавчого закріплення,  незважаючи на їх необхідність та широке застосування. На нашу думку, законодавче визначення зазначених термінів сприятиме підвищенню ефективності реалізації державою та її органами державної політики у сфері охорони здоров’я, а громадянами — своїх конституційних прав на охоронуздоров’я.

 

Питаннями охорониздоров’ялюдини  займалися  такі  науковці,   як С. Антонов,О.Беденко-Зваридчук, Н.Гайдай,Р.Майданик,С.Михайлов, А. Сироткіна, О. Смотров,К.Штерн та ін. Однак, незважаючиназначну кількість        публікацій,      направлених на дослідженняпроблематикирозмежування такихправовихкатегорій, як «медична допомога»та  «медична послуга», недостатньопраць,що спрямовані саме наїхрозмежування. Основним завданням статтієвизначення сутностіправовихкатегорій медичної допомоги тамедичноїпослуги, а також розробленнярекомендацій з їх розмежування.

 

«медична допомога» та «медична послуга», а також із дотичними до них.

 

У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначено, що здоров’я це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів,айстанповногофізичного,психічного та соціального благополуччя. Проте повне фізичне й душевне благополуччя може визначати лише ідеальне здоров’я, якого практично не буває. Також вважається, що здоров’я це нормальний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів і систем, рівновагою між організмом і зовнішнім середовищем за відсутності хворобливих проявів. Отже, можна сказати, що здоров’я це здатність організму перебувати в рівновазі з навколишнім середовищем.

 

Так, відповідно до «Основ законодавства   України   про    охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII здоров’я — це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб  і  фізичних  вад,  а охорона здоров’я — це система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, медичними та фармацевтичними працівниками й громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності  людини за максимально біологічно можливої індивідуальної тривалості їїжиття.

 

У свою чергу відповідно до статті 49 Конституції України в державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; наявна мережа таких закладів не може бути скорочена.

 

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України законституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002установлено, що положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» треба розуміти так, що в державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога   надається   всімгромадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.

 

Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, зокрема державного, формування й використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі  медичної  допомоги, на  платній  основі  в  державних  і комунальних закладах охорони здоров’я та перелік таких послуг мають бути визначенізаконом.

 

На сьогодні на законодавчому рівні визначено  питання  щодо  оплати профілактичних медичних оглядів неповнолітніх, вагітних жінок, працівників   підприємств,   установ й організацій зі шкідливими й небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих (Основи законодавства України про охорону здоров’я, Кодекс законів про працю України (стаття 169), закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття  21),

 

«Про охорону праці» (стаття  17)),  які проводяться відповідно за рахунок бюджетних асигнувань на утримання  закладів  охорони  здоров’я  та власників підприємств, установ, організацій.

 

Крім  того,  ураховуючи   рішення  Конституційного  Суду  України за конституційним поданням 66 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)   Постанови  Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» (справа  про  платні медичні послуги) від 25 листопада 1998 року № 15-рп/98, до медичних послуг, що надаються заплату, можна віднести послуги, які надаються згідно з функціональними повноваженнями вищими медичними навчальними закладами та науково-дослідними установами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138 «Прозатвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладахосвіти».

 

Як зазначено в рішенні Конституційного  Суду  від  25   листопада 1998    року,    Конституція    України,

 

«Основи законодавства України про охорону здоров’я» та інші нормативні акти не розкривають змісту поняття «медична допомога». Разом із тим у медичній науці поняття «медична допомога» переважноохоплює лікування,  профілактичні  заходи,  які здійснюються при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт.  Зміст же близького  до

 

«медичної допомоги» поняття «медична послуга» до цього часу залишається не визначеним не тільки   в нормативних актах, зокрема і в названій Постанові Кабінету Міністрів України, а й у медичнійлітературі.

 

При  цьому  згідно   з   рішенням Конституційного Суду  у  справі за конституційним поданням 53 народних   депутатів   України   щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу)  від  29  травня  2002року

 

№ 10-рп/2002 визначено, що не забороняється положенням статті 49 Конституції України щодо безоплатності медичної допомоги можливість надання громадянам медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги (за термінологією Всесвітньої організації охорони здоров’я — «медичних послуг другорядного значення», «парамедичних послуг»), у зазначених закладах за окрему плату, то, на нашу думку, необхідно чітко визначити та затвердити перелік медичних послуг, що надаються за плату.

 

Стосовно правової природи відносин з надання медичної допомоги, медичних послуг у науковій літературі обґрунтовуються чотири основні позиції. Одні вчені (В.  Суховерхий, В.Ойгензіхт,А.Савицька,М.Малеїн) відносини з приводу надання медичної допомоги вважають предметом цивільно-правового регулювання. Прихильники цього підходу свою позицію обґрунтовують тим, що основою надання медичної допомоги є договір, який за своєю природою є цивілістичним [6, c.54].

 

Згідно з другим підходом, запропонованим Г. Петровим, відносини щодо медичного обслуговування належать до галузі адміністративного права. У 7080-х роках XX ст. сформувалася позиція, яка  ґрунтувалася  на  тезі  про  визнання    медичної допомоги одним із видів соціального забезпечення. Прихильники «медичного права» предметом цієїгалузі визнавали комплекс суспільних відносин щодо лікування захворювань, суб’єктами яких постають державні медичні установи громадяни. Вони обґрунтували якісну своєрідністьцих суспільних відносин через визнання сутності медичного права як соціального права, у якому елемент соціального надання належить до   сфери «медико-соціальної допомоги».

 

Деяківчені(Р.Іванова,В.Тарасова) розглядають медичне право як підгалузь права соціального забезпечення, аргументуючи цей висновок тісним  зв’язком   охорони   здоров’я з державою, а медичнеобслуговування розглядають як форму державних соціальних гарантій, подібну до пенсійногозабезпечення.

 

Четверта   позиція    ґрунтується на визнанні права охорони здоров’я комплексною галуззю права (законодавства). Лікарським (медичним, охороноздоровчим) правом, або правом про охорону здоров’я, визнається система нормативних актів(норм), що регулюють організаційні, майнові, особисті відносини, яківиникають у зв’язку з проведенням санітарно-епідеміологічних заходів із наданням лікувально-профілактичної допомоги громадянам.

 

Задоволення потреб у сфері охорони здоров’я за допомогою надання медичних послуг спрямовано на досягнення певної мети — поновлення або збереження здоров’я,підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, підтримання   поновлення   працездатності, реабілітації хворих та інвалідів. Саме тому деякі автори правовідносини між хворим і лікувальним закладом визнають зобов’язаннями немайнового характеру [4, с. 600].

 

Особливість предмета договору про надання медичних послуг полягає в тому, що його неможливозвести до обмеженого кола дій. Жоден лікар повною мірою не може гарантувати не лише результат лікування, а й обсяг медичних дій. Вибір способів методів лікування хворого зумовлений його станом здоров’я, анатомічними фізіологічнимиособливостями.

 

При цьому, за критерієм оплатності, усі види медичних послуг можна поділити на дві групи: послуги, які надаються за плату, та безоплатні послуги. До першої групи, залежно від характеру правовідносин, відносять  протезування,   лікування в стоматології, окремі види діагностики, надання послуг у сфері нетрадиційної медицини, послуги пластичної хірургії тощо. Постановою Кабінету Міністрів України від 17вересня 1996 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах освіти» установлено вичерпний обсяг таких послуг [2, c.92].

 

Разом із тим безкоштовно має бути надана медична допомога в разі критичного стану, який потребує невідкладної допомоги, а також всіінші передбачені законом медичні послуги. Щодо правової характеристики медичних послуг, то при цьому варто розпочати з надання цивільно-правового визначення послугивзагалі.

 

Хоча більшість учених і розмежовує    поняття    «медична   послуга» та «медична допомога» за  критерієм оплатності, проте існує й позиція щодо їх ототожнення [9, с. 3].

 

Заслуговує на увагу позиція, відповідно до якої медична послуга є більш широкою категорією, що пояснюється через особливості результату діяльності при наданні медичних послуг і допомоги. Так, на думку С. Антонова, медична допомога завжди спрямована на досягнення лікувального, діагностичного або профілактичного результату, а при наданні медичної послуги може досягатися не тільки лікувальний (відновлювальний) результат, а ще й додатковий естетичний ефект. Таким чином, у межах медичної послуги може надаватися не лише допомога, а й додаткові послуги естетичного характеру [1, с.38].

 

Однак, на нашу думку, з таким твердженням погодитися  не  можна, по-перше, з огляду на те, що відповідно до приписів статті 3 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» здоров’я — це стан повного фізичного, душевного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів. Хоча основною метою надання медичної допомоги є підтримання чи відновлення певного стану здоров’я, однак очевидно, що в разі надання медичної послуги також надається медична допомога, навіть якщо її метою була суто естетична складова.

 

По-друге, за такого тлумачення співвідношення цих двох понять, про визнання певних дій медичною послугою можна говорити лише за наявності  естетичної  складової,  що  не відповідаєдійсності.

 

Однак, незважаючи на очевидну необхідність забезпеченняналежного рівня правового регулювання реалізації конституційних прав на охорону здоров’я, наразі в чинному законодавстві України відсутні легальні визначення понять «медична послуга» та «медичнадопомога».

 

Спробою усунути подібний теоретичний правовий нігілізм став законопроект «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо визначення понять «медична допомога» та «медична послуга»)» від 05 червня 2013 року № 2235а, завданням якого було вдосконалити поняття «медична допомога» та визначити дефініцію поняття «медична послуга» з метою усунення неоднозначності при їх тлумаченні та використанні.

 

Згідно з  новою  редакцією  абзацу 3 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» поняття «медична допомога» визначалося як комплекс діагностичних і  лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів, що забезпечуються професійно підготовленими медичними працівниками, з метою профілактики захворювань, установлення діагнозу, усунення або зменшення симптомів захворювання чипатологічного стану, метою покращення чи відновлення стану  здоров’я,  а  також у зв’язку з вагітністю тапологами.

 

Окрім цього, зазначеним законопроектом термін «медична послуга» визначався як послідовно визначені діїабокомплексдіймедичнихпрацівників, спрямованих на профілактику, діагностику,  лікуваннязахворювання та реабілітацію, які мають самостійне закінчене значення й певну вартість.

 

Однак, згідно з відомостями, розміщеними   на   офіційному    порталі Верховної Ради України, зазначений законопроект відхилено та знято з розгляду.

 

Очевидно, що впровадження подібних легальних визначень в українське законодавство мало бпозитивний ефект для подальшої правової регламентації механізму реалізації охоронюваних законом прав громадян щодо охорониздоров’я.

 

Саме наявна законодавча невизначеність, що виявляється у відсутності нормативних визначень таких основоположних понять у сфері охорони здоров’я, як «медична послуга» і «медична допомога», і є підставою для науковців надавати власні визначення цих термінів.

 

Так, як зазначає Р. Майданик, наразі правова доктрина і правозастосовна практика досі не сформували одностайного правового підходу до розуміння питань співвідношення «медичної послуги» і «медичної допомоги». У юридичній літературі такі правові  категорії часто розглядають як частину йціле, як однопорядкові категорії або як загальне та частину. За визначенням ученого, від інших видів послуг медичну відрізняє передусім її об’єкт, а саме організм людини [5, c. 52]. Метою отримання медичних послуг є бажання пацієнта підтримати або покращити стан свого здоров’я, під яким розуміємо стан повного фізичного та духовного благополуччя, а не тільки відсутність фізичних дефектів улюдини.

 

На його думку, «медична послуга»   —   це   діяльність   лікаря щодо підтримання й покращення здоров’я пацієнта, корисні властивості якої здатні задовольнити потреби споживача послуги безпосередньо під час здійснення цієї діяльності, і результат якої не знаходить свого матеріального втілення, у той час як «медична допомога» — поняття тісно пов’язане з медичними послугами, охоплює лікування, профілактичні заходи, залучені при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт, що спрямовані на діагностику або покращення стану пацієнта  [7, c.169].

 

Так, заслуговує на увагу ідея про співвідношення таких понять, як загальне та частина. Прихильники цього підходу під медичною допомогою розуміють   «правомірне    втручання фахівця в галузі медицини у фізичну або (та психічну) сферу існування людини, зумовлене станом її здоров’я, з метою рятування  життя, поліпшення стану, поновлення здоров’я». При цьому змістом  права  на  медичну  допомогувизнається«сукупність повноважень носія цього права у вигляді права назвернення за допомогою або на відмову від неї, права  на  вибір  лікаря,  на  участь    у власному лікуванні, на вибір методів лікування, права на самолікування» [4, с.8].

 

Схожої   думки    дотримується  О. Беденко-Зваридчук, яка  визначає медичну діяльність як будь-які заходи,  що  спрямовані  на  охорону здоров’я, збереження життя людини,    профілактику    захворювань і проводяться співробітниками лікувально-профілактичних   закладів будь-якої форми власності або медичним працівниками, які займаються приватною практикою.

 

На її  думку,  «медична  послуга» — це одна зі складових медичної допомоги, взаємовідносини щодо надання якої визначаються договором про надання медичної послуги. При цьому така послуга не тотожна медичній допомозі, тому що медична допомога ширша за своїм змістом [8, c.216].

 

Водночас у науковій літературі доречно підкреслюється можливість існування ситуацій, за яких ці поняття можуть збігатися. Так, людина, що перебуває у критичному стані, потребує допомоги, яка включає надання медичних послуг. Медична допомога    надається     громадянам  в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії тощо). В окремих випадках медичні послуги надаються за відсутності відносин медичної допомоги,  коли  медичне  втручання не пов’язане з хворобою  клієнта. Йдеться про «медичні послуги,  які зумовлюються  не  необхідністю надання допомоги, а різновидом послуг, замовником яких  є  здорова фізична особа. Зокрема до таких медичних послуг належать послуги, пов’язані з пластичною хірургією, корекцією статі тощо. Разом із тим, якщо така фізична особа зазнає психологічних страждань, наслідками яких є нервові втручання, мову слід вести вже про надання саме медичної допомоги» [5, с.601].

 

Н.  Гайдай  ототожнює   «медичні послуги» з «медичною допомогою» і зазначає, що обидва    поняття передбачають медичну діяльність, під якою можна розуміти комплекс заходів, що здійснюються в межах єдиного процесу профілактики, діагностики, лікування та реабілітації пацієнта [3, c. 55].

 

У розрізі наявних недоліків правового регулювання надання медичної допомоги та медичних послуг необхідно зазначити відсутність окремого нормативно-правового акта, що консолідовано врегульовував би надання безоплатної медичної допомоги у сфері охорони здоров’я. Відповідно до відсутності законодавчого розмежування понять «медична допомога» та «медичні послуги» на практиці виникають численні проблемні питання реалізації конституційного права громадян на надання безоплатної  медичної  допомоги всилуїїневизначеності.Так,невідомо, які з чинних нині видів медичної допомоги мають охоплюватися приписами статті 49 Конституції України та безоплатно надаватися в закладах охорони здоров’я в Україні (екстрена, первинна, вторинна, третинна (спеціалізована) або паліативна медичнадопомога).

 

Проаналізувавши чинну законодавчу базу  у сфері охорони  здоров’я й поняття, що є дотичними до категорій «медична допомога» та «медична послуга», ми пропонуємо дефініцію поняття медичної допомоги як сукупності безоплатних діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів,  спрямованих на підтримання чи відновлення певного стану фізичного та/абодушевного здоров’я. При цьому медичною послугою можна визначити особливий різновид послуг, направлених на профілактику  захворювань, підтриманнята покращення стану фізичного та/ або душевного здоров’я людини, що мають визначену вартість.

 

Виходячи з цього, необхідно звернути увагу на потребу якомога швидшого правового визначення законодавцем зазначених правових понять із метою максимально ефективноїреалізації та захисту конституційно закріплених прав і свобод людини та громадянина.

 

Список використаної літератури

 

1.      Антонов С. В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03

 

/ С. В. Антонов // НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2006. — 204 c.

 

2.      Бедрик І. О. Договір про надання платних медичних послуг та інформована згода пацієнта на медичне втручання: реалії у приватній стоматологічній практиці (за матеріалами українських дослідників) / І. О. Бедрик // Економіка та держава. — 2007. — № 11. — С. 92–94.

 

3.      Гайдай Н. Правове регулювання та особливості договорів про надання медичних послуг / Н. Гайдай // Юридичний журнал. — 2010. — № 10. — С. 55–58.

 

4.            Крилова О. В. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги: автореф. … дис. канд. юрид. наук / О. В. Крилова. — Одеса, 2006. — С. 8–9.

 

5.      Крилова О. В. Договори про надання медичних послуг / О. В.    Крилова

 

//  Цивільне  право  України  :  підручник

 

[в 2 т.].  Т.  2. / за ред. Є. О.    Харитонова;

 

Н.Ю.Голубєвої.—X.:ТОВ«Одіссей».— 2008. — 602с.

 

6.      Майданик Р.А. Договір про надання медичних послуг / Р.А. Майданик  //  Медичне   право.   —   2010.  

 

№ 5. — С. 52–66.

 

7.           Майданик Р. А. Глава 52 «Договір пронаданнямедичнихпослуг»//Договірне право. Особлива частина : начальний посібник / Р. А. Майданик, А. Б. Пермяков; зазаг.ред.О.В.Дзери(кер.авт.кол.),Н.С. Кузнєцової, Т. В. Боднар. — К. : Юрінком Інтер.—2009.—254с.

 

8.           Чехун О. В. Надання платних медичних послуг: цивільно-правовіаспекти

 

/ О. В. Чехун // Часопис Київського університету права. — 2010. — № 2 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kul-lib.narod.ru/bibl.files/ chas2010/2/213.pdf

 

9.           Штерн К. В. Медицинская услуга спозицийопределенияпонятиямедицинской помощи / К. В. Штерн // Медицина  в Кузбассе. — 2007. — № 4. — С.3–6.

 

 

Прочитано 2191 разів
Ви тут: Home Архів номерів #4(14)/2015 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «МЕДИЧНА ДОПОМОГА» ТА «МЕДИЧНА ПОСЛУГА» - Чорноус А. Г.