Адміністративне право і процес
ISSN: 2227-796X (Print), ISSN: 2617-8354 (Online)

Науково-практичний журнал‚ заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗМІЩЕННЯ БАЗОВИХ СТАНЦІЙ СИСТЕМ СТІЛЬНИКОВОГО ЗВʼЯЗКУ - Саркісова Т.Б.

У статті розглядаються проблеми правового регулювання розміщення базових станцій систем стільникового звʼязку в контексті реалізації конституційного права на безпечне для життя і здоровʼя навколишнє природне середовище. Досліджується наявний стан правової регламентації захисту населення від негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станції стільникового звʼязку за законодавством України та ЄС. Сформульовано пропозиції з удосконалення вітчизняного законодавства в цій частині. 

Основний закон України в статті 50 закріплює право кожного на безпечне для життя і здоровʼя довкілля. Одним із проявів небезпеки є підвищений рівень електромагнітного випромінювання, що може виникати зокрема внаслідок дії великої кількості джерел створення електромагнітного поля (т. зв. «електричний смог»). Особливо актуальним на сьогодні стало питання появи великої кількості таких джерел у вигляді базових станції стільникового звʼязку. Установлення та експлуатація базових станцій систем стільникового звʼязку (далі – БС) та вплив електромагнітного випромінювання, що утворюється зазначеними обʼєктами, на життя і здоровʼя людини викликають серйозну стурбованість у населення, а подекуди і соціальне напруження [1]. Наразі, за оцінками різних фахівців, в Україні діють понад 25 тисяч БС, які, як правило, розміщуються в населених пунктах безпосередньо в зоні житлової та громадської забудови. 

У наукових дослідженнях під егідою ВОЗ зазначається, що на сьогодні відсутні переконливі докази негативного впливу електромагнітних полів на тривалість життя чи спричинення невиліковних захворювань. У той же час у цих же документах наголошується на потребі подальших досліджень у цій сфері [2, с. 6]. З огляду на зазначене і виникає потреба у виваженій політиці держави щодо визначення порядку та умов розміщення БС на своїй території. Формулювання пропозицій щодо розроблення ефективного законодавства з точки зору захисту людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання БС і є метою цієї статті. 

Проблема розміщення БС є міждисциплінарною, а отже розглядається вченими різних галузей знань. Аналіз наявної правової літератури свідчить про відсутність комплексних досліджень правових аспектів зазначеної проблеми. Окремі фрагменти проблеми розглядалися в роботах О. Богуцького, О. Джужі, Б. Киндюка, Д. Олійника та інших авторів. 

Базова станція системи стільникового звʼязку становить собою будівлю, вежу, антену тощо, що використовуються для організації стільникового звʼязку і за принципом дії є джерелом електромагнітного випромінювання. У звʼязку з цим з серпня 2013 р. такі обʼєкти нарешті було визнано потенційно небезпечними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808 «Про затвердження переліку видів діяльності та обʼєктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» [3].

Здійснений аналіз чинного законодавства України дозволяє стверджувати, що, незважаючи на підвищений ступінь екологічного ризику таких обʼєктів, наявне правове регулювання розміщення та експлуатації базових станцій систем стільникового звʼязку не забезпечує ефективного захисту людини від небажаного електромагнітного забруднення її життєвого середовища, є фрагментарним і непослідовним. 

Так, раніше для влаштування базових станцій та отримання дозволу на виконання будівельних робіт оператор мусив отримати дозвіл місцевих органів самоврядування, позитивний комплексний експертний висновок, висновки СЕС, МНС, Держгірпромнагляду [4]. 

З прийняттям 17.02.2011 року Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [5] процес погодження розміщення базових станцій було істотно змінено. У результаті цього правове регулювання погодження щодо встановлення таких обʼєктів фактично зводиться до мовчазної реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки обʼєкти стільникового звʼязку (крім тих, що будуються на окремій земельній ділянці) віднесено до обʼєктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються. Згідно з п. 20 Переліку обʼєктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 7 липня 2011 р. № 109 [6], будівництво обʼєктів стільникового звʼязку та їх зовнішніх інженерних мереж здійснюється за умови їх відповідності санітарним та будівельним нормам і правилам. 

Таким чином, щодо процесу розміщення обʼєктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку, повністю позбавлені впливу як органи місцевого самоврядування, так і громадськість. 

Зазначене, з нашого погляду, робить неможливим виконання положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. У результаті правові вимоги безпечності БС по суті зводяться до відповідності обʼєкта встановленим санітарним нормам допустимого рівня випромінювання. 

Принагідно варто зазначити, що на сьогодні відсутні офіційні дані, які б підтверджували, що електромагнітне випромінювання від БС, які розташовані та експлуатуються відповідно до вимог санітарного законодавства, може завдавати шкоди здоровʼю людини. 

У той же час БС залежно від відстані та висоти розміщення можуть випромінювати електромагнітні промені в широкому діапазоні – від 0,0062 до 12,5 мкВт/см2. Проведені дослідження засвідчили, що нормативний рівень у 2,5 мкВт/см2, установлений у Державних санітарних нормах і правилах захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання [7], визначається на відстані 80 м від БС. Проте на висотах понад 6 м над землею рівні електромагнітного випромінювання перевищують показник у 2,5 мкВт/см2 і залежно від напрямку поширення сигналу можуть негативно впливати зокрема на мешканців багатоповерхівок [8]. 

Однак відкритим є як питання періодичності проведення контролю в цій сфері, так і відсутність необхідного технічного обладнання для проведення перевірок і вимірювання рівня випромінювання наявної БС. 

Вищевикладене дає підстави констатувати відсутність належного правового забезпечення захисту людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання. 

У той же час в умовах сьогодення не уявляється можливим відмовитися від стільникового звʼязку та прибрати БС, які його забезпечують. Тому необхідним є закріплення дієвих заходів недопущення негативного впливу на людину електромагнітного випромінювання БС і встановлення основних принципів відповідальності оператора стільникового звʼязку за порушення законодавства щодо захисту людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станцій систем стільникового звʼязку на законодавчому рівні. 

Певний інтерес у цій сфері становить європейський досвід. Так, політика європейського співтовариства щодо захисту людини від негативного впливу неіонізуючого електромагнітного випромінювання знайшла своє віддзеркалення у прийнятій Радою ЄС Рекомендації від 12 липня 1999 р. на обмеження дії на громадськість електромагнітних полів (від 0 Гц до 300 ГГц) (далі – Рекомендація 1999/519/ЄС) [9].

Зазначений документ закликає країни-члени ЄС 1) запровадити у національному законодавстві та керуватись уніфікованими для всієї території ЄС визначеннями й основними обмеженнями та рівнями опромінення згідно з Додатками І-ІV до Рекомендації 1999/519/ЄС. У той же час відповідно до п. 15 Рекомендації 1999/519/ЄС країни-члени можуть установлювати більш високий рівень захисту, ніж викладений у цій рекомендації; 2) з метою підвищення рівня розуміння ризиків і захисту від дії електромагнітних полів надавати громадськості інформацію про вплив електромагнітних полів на здоровʼя, а також про заходи, що вживаються для вирішення цієї проблеми; 3) з метою підвищення рівня знань про наслідки дії електромагнітних полів для здоровʼя країни-члени повинні сприяти дослідженням у сфері електромагнітних полів і здоровʼя людини в контексті національних дослідницьких програм і досліджень та здійснювати їх оцінювання, ураховуючи рекомендації та інші результати дослідницької діяльності на рівні Співтовариства й на міжнародному рівні з якнайширшого кола джерел.

І хоча зазначений документ має лише рекомендаційний характер, більшість країн ЄС активно імплементували його положення, про що свідчать дві доповіді з імплементації Рекомендації від 12 липня 1999 р. на обмеження дії на громадськість електромагнітних полів (від 0 Гц до 300 ГГц), підготовлені відповідно 2002 р. [2] та 2008 р.[10]. 

Так, урядом Франції було прийнято міжміністерський циркуляр щодо встановлення базових станцій стільникового звʼязку від 16 жовтня 2001 р. У ньому на основі обмежень, визначених Рекомендацією 1999/519/ЄС, запроваджувалися практичні заходи щодо порядку встановлення та визначення меж санітарно-захисних зон навколо базових станцій. Зазначені нормативи було розроблено Науковим і технічним центром містобудування на основі показників лише термального ефекту електромагнітного поля. У результаті цього було визначено стометрову санітарну зону від антенного променя до найближчих будівель. 

Серед запроваджених прикладів додаткових заходів слід відзначити запроваджену 1998 року науково-дослідну програму «COMOBIO» (Мобільний звʼязок та біологія), у рамках якої здійснюються дослідження впливу електромагнітного випромінювання мобільного звʼязку на здоровʼя людини, систематичні заходи з інформування громадськості щодо цих питань (підготовка буклетів, розміщення інформації на сайті місцевого органу влади тощо) [2, с. 20–21]. Уряд Іспанії упровадив принцип «ALARA» щодо електромагнітного випромінювання поблизу шкіл, закладів охорони здоровʼя, парків [2, с. 32]. А ось уряд Португалії положення Рекомендації 1999/519/ЄС імплементувати відмовився, посилаючись на міжгалузевий характер проблеми впливу електромагнітного випромінювання та відсутність беззаперечних доказів негативних наслідків йогo впливу на здоровʼя людини [2, с. 31].

З урахуванням вищесказаного серед заходів недопущення негативного впливу на людину електромагнітного випромінювання БС на законодавчому рівні, на нашу думку, мають бути відзначені такі: 1) першочерговий вибір місць розміщення базових станцій систем стільникового звʼязку поза зонами громадської та житлової забудови; 2) експлуатація базових станцій систем стільникового звʼязку за принципом ALARA (принцип експлуатації базових станцій систем стільникового звʼязку, що відповідає настільки низькому рівню електромагнітного випромінювання, наскільки це реально можливо в наявних умовах); 3) здійснення виробничого, державного, самоврядного та громадського контролю за рівнем випромінювання базових станцій систем стільникового звʼязку; 4) зміна характеру або припинення використання базових станцій систем стільникового звʼязку, якщо реальні дози опромінення людини перевищують затверджені в установленому порядку нормативи; 5) відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станцій систем стільникового звʼязку; 6) забезпечення реалізації прав громадян та їх обʼєднань на надання інформації щодо стану захисту людини від впливу електромагнітного випромінювання; 7) запровадження механізму погодження розміщення базової станції систем стільникового звʼязку органами місцевого самоврядування з урахуванням думки зацікавленої громадськості. 

Список використаних джерел та літератури:

  1. Несен О. Війни за мобільні вежі: встановлювати не треба прибрати / Несен О. // Кіровоградська правда від 12 листопада 2013 р.; МТС знову за своє // Нова газета № 4 від 24 січня 2013 р.; Олена Карпачова. Хроніки Олександрії: протистояння триває / Олена Карпачова // Олександрійський тиждень від 7 вересня 2012 ; Яремчани борються проти веж мобільного звʼязку у центрі міста [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://5.ua/66234.
  2. Implementation report on the Council Recommendation limiting the public exposure to electromagnetic fields (0 Hz to 300GHz) [Electronic resource]. – Access : http://ec.europa.eu/health/ph_determinants/environment/EMF/implement_rep_en.pdf – 53 с.
  3. Про затвердження переліку видів діяльності та обʼєктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808 // Офіц. Інтернет-сторінка Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
  4. Розʼяснення щодо зведення та прийому в експлуатацію базових станцій мережі мобільного стільникового звʼязку: Лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Державної архітектурно-будівельної інспекції від 4 липня 2008 р. № 22/7-1894 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttp://text.normativ.ua/doc13845.php.
  5. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України // Офіц. Інтернет-сторінка Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
  6. Про затвердження Переліку обʼєктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються: Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 7 липня 2011 р. № 109 // Офіц. Інтернет-сторінка Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
  7. Про затвердження державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання: Наказ МОЗ України від 1 серпня 1996 р. №239 // Офіц. Інтернет-сторінка Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
  8. Першегуба Я. Як зменшити негативний впив електромагнітного випромінювання мобільного телефону / Першегуба Я. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.labprice.ua/ekologo-gigiyenichna_ekspertiza/yak_zmenshiti_negativnij_ vpliv_elektromagnitnogo_viprominyuvannya_mobilnogo_telefonu.
  9. Council Recommendation of 12 July 1999 on the limitation of exposure of the general public to electromagnetic fields (0 Hz to 300 GHz) (1999/519/EC)// OJ L 199 30.07.99 p. 59
  10. Report from the commission on the application of council recommendation of 12 july 1999 (1999/519/ec) on the limitation of the exposure of the general public to electromagnetic fields (0 Hz to 300 GHz) (Second Implementation Report 2002-2007) [Electronic resource]. – Access : http://www.minetur.gob.es/telecomunicaciones/Espectro/NivelesExposicion/ ActuacionesUE/Comisi%C3%B3n%20Europea/2008_09_01_Second_implementation_report.pdf
  11. Committee on the Environment, Public Health and Consumer Protection, Report of the proposal for a Council Recommendation on the limitation of exposure of the general public to electromagnetic fields 0 Hz to 300 GHz, A4-0101/99, PE 228.570/DEF.
Прочитано 6813 разів
Ви тут: Home Головна #1(11)/2015 ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗМІЩЕННЯ БАЗОВИХ СТАНЦІЙ СИСТЕМ СТІЛЬНИКОВОГО ЗВʼЯЗКУ - Саркісова Т.Б.