Адміністративне право і процес - ISSN - 2227-796X

науково-практичний журнал заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка

ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ - Пухтецька А. А.

У статті розглянуто концептуальні пропозиції щодо оновлення змісту принципів адміністративного права України, критикується висловлений у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині підхід щодо розкриття змісту принципів адміністративного права в контексті радянської адміністративної традиції, що полягала в ототожненні принципів адміністративного права та принципів державного управління, акцентується увага на необхідності формування самостійних принципів адміністративного права, у т. ч. з урахуванням принципів належної адміністрації як складової принципів належного урядування, що здійснюють визначальний вплив на реформування правового регулювання у сфері взаємостосунків органів публічної адміністрації з приватними особами, забезпечують ефективний перегляд адміністративних актів, справедливий та своєчасний розгляд адміністративних справ адміністративними органами, а також адміністративними судами.

 Важливість перегляду змісту та системи принципів адміністративно­го права України понад десять років дискутується у вітчизняній адміні­стративно-правовій доктрині, у тому числі висувалися пропозиції вдоско­налити розподіл між принципами конституційного та адміністративно­го права, адже останні, конкретизу­ючи природу першого, дозволяють забезпечити ефективну реалізацію на практиці та досягнення консти­туційно закладених засад, моделей розвитку суспільства, її основних інститутів.

Проте, до цього часу не вирішени­ми залишаються питання переосмис­лення змісту принципів адміністра­тивного права з врахуванням змісту принципів ключових інститутів ад­міністративного права, що сформува­лися в країнах-членах Європейсько- го Союзу та представляють зразки принципів адміністративного права у власному значенні принципів адмі­ністративного права, що визначають організацію та діяльність органів пу­блічної адміністрації, у т. ч. правила адміністративної процедури, прохо­дження державної служби, надання адміністративних послуг, прийнят­тя адміністративних актів, укладання адміністративних договорів, перегляд адміністративних актів і договорів засобами адміністративної юстиції тощо.

До них слід додати і сформовані в європейській доктрині принципи ор­ганізації публічної адміністрації, які, конкретизуючи принципи організа­ції виконавчої влади в цілому, дають відповідь на важливі питання роз­поділу компетенції, повноважень із прийняття рішень на центральному та місцевому рівнях, що має віднай­ти належне місце в контексті впро­ваджуваних державно-правових ре­форм у вітчизняній державотворчій практиці та стати невід’ємною, ру­шійною складовою перегляду адмі­ністративного законодавства України в контексті євроінтеграційної транс­формації правової системи країни.

З огляду на вищевикладене, метою цієї статті є формування концепту­альних засад оновлення змісту та зна­чення принципів адміністративного права України, а до основних завдань нами віднесено: розгляд аксіологіч­них засад принципів адміністратив­ного права України та сформованих у країнах Європейського Союзу; ви­значення підходів до формування га­лузевих принципів адміністратив­ного права України з врахуванням принципів галузевих інститутів ад­міністративного права країн-членів Європейського Союзу.

Аксіологічні засади оновлення змісту та системи принципів адмі­ністративного права мають, у пер­шу чергу, враховувати вимоги низ­ки загальноєвропейських цінностей, що поділяються країнами-членами Європейського Союзу, Ради Європи, Організації з безпеки та співробітниц- тва в Європі, адже мають спільне не тільки географічне, але й історич­не, культурне підґрунтя, що впли­ває на формування вітчизняної адмі­ністративної традиції з врахуванням здобутків французької та німецької адміністративних традицій та забез­печують взаємозв’язки в розвитку галузевих інститутів адміністратив­ного права.

До їх переліку першочергово слід віднести такі цінності, як справед­ливість, законність, рівність — за­гально-правові принципи людської цивілізації, зміст яких неодмінно проникає та конкретизується у ви­могах принципів адміністративного права в розрізі ключових адміністра­тивно-правових інститутів, зокре­ма, в адміністративній процедурі — щодо забезпечення рівності сторін адміністративної процедури, в адмі­ністративному процесі — у забезпе­ченні безсторонності судді, рівно­сті процесуальних прав і обов’язків сторін тощо. Зазначені приклади є лише ілюстрацією можливих проя­вів застосування загальноправових принципів у галузевих інститутах адміністративного права, і розум­но очікувати, що їх зміст буде роз­виватися разом із стрімким розви­тком інформаційно-комунікативних технологій, удосконаленням форм і методів взаємодії органів публічної адміністрації з приватними особа­ми, переглядом компетенції органів публічної адміністрації в контексті подальшої децентралізації, агенци­фікації, делокалізації, підвищення самостійності місцевих бюджетів та запровадження принципу деконцен­трації відповідно до прикладів зраз­кового європейського досвіду.

Розуміння принципів адміністра­тивного права як ідейно-цілепокла­даючого начала, ціннісного джерела адміністративної діяльності, висхід­них керівних начал, що визначають цілі, завдання, функції, компетенцію та повноваження органів публічної адміністрації, має посісти централь­не місце не тільки в науковій, але й в навчальній літературі, спрямованій на підготовку майбутнього поколін­ня юристів, правознавців, практиків, які повинні вміти застосовувати їх ви­моги в умовах взаємодії з публічними адміністраціями країн Європейського Союзу, на однаковому рівні забезпечу­вати реалізацію прав і свобод як гро­мадян України, так і Європейського Союзу, у тому числі в контексті під­вищення адміністративної здатності, надання транскордонних адміністра­тивних послуг. Принципи адміністра­тивного права будь-якої країни-члена Європейського Союзу мають забез­печувати взаємообумовленість адмі­ністративно-правових механізмів, за­хищати високі ідеали справедливості, рівності, свободи та демократії.

Можливо, сучасна політична елі­та не розуміє власного значення, цін­ності, методів та способів застосу­вання принципів адміністративного права європейського зразка, тому ре­форми публічної адміністрації ско­ріше відповідають на потреби дня й фінансування державного бюджету, аніж пропонованим наукою та практи­кою країн останньої хвилі приєднан­ня до Європейського Союзу підходам до планування та впровадження дер­жавних політик, планів законотвор­чої роботи в контексті децентралізації державної влади та виконавчої влади зокрема, запровадження уніфікованих адміністративних процедур, прозорих правил адміністративної діяльності, підвищення відповідальності держав­них службовців, що в сукупності до­зволяє забезпечити сумісність систем державного управління та практичної взаємодії однорівневих органів вико­навчої влади.

Формування уніфікованих прин­ципів адміністративного права, що вироблені адміністративно-право­вою доктриною, є необхідним кроком у подоланні значного доктринально­го розриву та застарілості правово­го регулювання, розвитку керівних ідей галузі в загальноєвропейсько­му розумінні означеної системи, що виступає своєрідним каркасом галу­зі та обумовлює логіку розвитку за­конодавства. Тому обґрунтування не­обхідності врахування в національній адміністративно-правовій доктрині як фундаментальних принципів за­конності, верховенства права, недис­кримінації, пропорційності, відпові­дальності за шкоду, заподіяну діями державних службовців або органом публічної адміністрації, поступово має знайти підтримку консерватив­ного кола вчених-адміністративістів, увага яких чомусь не може відірвати­ся від вчорашніх моделей організації державного управління, і, продовжу­ючи розвідки принципів адміністра­тивного права радянського апарату державного управління, намагаються обґрунтувати практичне значення для розвитку галузі та науки адміністра­тивного права новітнього періоду. Як ми бачимо, у чинне законодавство України фактично імплементовані ви­моги значної кількості регламентів та директив Європейського Союзу, що базуються на спільному баченні над­національного та національного рів­нів правового регулювання, меж ком­петенції адміністративних органів, визнанні спільних фундаменталь­них прав і свобод людини й громадя­нина, чи можемо ми їх ігнорувати та не відносити до системи принципів, зокрема, адміністративного права? Аж ніяк, тобто фактично прийня­ті національним Парламентом зако­ни про імплементацію регламентів та директив Європейського Союзу в прі­оритетних сферах економічного роз­витку, інформаційно-комунікаційних технологій уже констатують оновлен­ня концептуальних засад, вимог, а от помічати це чи ні — наш вибір, але, які відомо, науковцями стають ті, хто досліджує, а не ігнорує реальність.

Проведення конституційної та ад­міністративно-правової реформи в Україні має ґрунтуватися на узгодже­ному, уніфікованому розумінні змісту, значення, системи принципів адміні­стративного права як галузі права, що дозволить забезпечити не тільки кон­цептуальну єдність, але й дозволить встановити ієрархічні взаємозв’язки між принципами адміністративного права, що характеризуються різни­ми ступенями конкретизації ідей, зо­крема у сфері організації публічної адміністрації. Слід узагальнити, що принципи відіграють роль будівель­ного матеріалу галузі, змінюючи опо­рні конструкції якої слід передбачати якісні зміни правового регулювання, досягаючи підвищення його ефектив­ності у сфері виконавчої влади, закла­даючи дієві правові механізми та га­рантії, без яких неможливо не тільки провести реформу публічної адміні­страції в короткостроковій перспек­тиві, але й впорядкувати організацію складових системи органів виконав­чої влади, управлінські зв’язки, ви­значити межі дискреційних повнова­жень тощо.

Зміст принципів адміністратив­ного права не має сприйматися як декларативно закріплені положення, їх значення в системах законодавства країн Європейського Союзу можна по­рівняти зі значенням фундаменталь­них прав людини. Саме на відповід­ність дотримання вимог принципів адміністративного права перевіряєть­ся адміністративна діяльність органів публічної адміністрації, громадянам забезпечується можливість оскар­ження незаконного адміністратив­ного акта у випадку порушення важ­ливих принципів адміністративної процедури, потерпілим забезпечу­ється реальне відшкодування шкоди, завданої незаконними актами дер­жавних службовців або органом пу­блічної адміністрації, тобто слід ви­знати їх родове значення, імператив дотримання, нормативну фіксацію та впровадження ефективних правових гарантій, спрямованих на забезпечен­ня їх дотримання в діяльності органів публічної адміністрації всіх рівнів, у т. ч. тих суб’єктів, які діють від іме­ні органів публічної адміністрації, не­залежно від статусу особи публічного чи приватного права.

Крім того, за результатами прове­деного нами спеціального юридично­го дослідження, ми дійшли до висно­вку про необхідність встановлення правила функціональної субординації принципів діяльності, звісно, стосов­но організації публічної адміністра­ції. Це вагоме зауваження базується на необхідності нормативної фіксації в законодавстві та дотримання саме тих інституційних принципів, що спрямовані на забезпечення сучасних завдань діяльності органів публіч­ної адміністрації. Щодо української системи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування — це підкреслює необхідність стрімко­го оновлення цілей, завдань, функ­цій органів публічної адміністрації відповідно до цілей забезпечення за­гального блага, дотримання комп­лексного балансу інтересів, що за­безпечується не тільки національним законодавством країн Європейського Союзу, але й простежується в судовій практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене, не­обхідно сформулювати узагальнюю­чі висновки, до яких, на наш погляд, слід віднести:

1. Визнання принципів адміні­стративного права, сформованих єв­ропейськими адміністративними тра­диціями країн-членів Європейського Союзу, доктринальні засади та прак­тику їх застосування провідним орі­єнтиром оновлення змісту, значення та системи галузевих принципів ад­міністративного права України.

2. Необхідно забезпечити уніфіко­ване розуміння принципів організації публічної адміністрації та принципів діяльності публічної адміністрації як основних підсистем принципів адмі­ністративного права, що забезпечує сумісність впроваджуваного поділу з наявними в європейській доктрині й системі європейського законодав­ства, а також спільне підґрунтя роз­витку законодавства та правозасто­совної практика.

3. Подальше впровадження дер­жавно-правових реформ в Україні не повинно ігнорувати принципи адміні­стративного права, що сформовані єв­ропейськими адміністративними тра­диціями та нормативно закріплені в національному та європейському зако­нодавстві, адже проникнення їх змісту в національну правову систему є невід­воротною тенденцією, що перейшла в практичну площину разом з імплемен­тацією Верховною Радою України ве­ликої кількості регламентів і директив Інституцій Європейського Союзу, що становлять невід’ємну складову наці­онального законодавства.

Список використаних джерел:

1. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпе­чення реалізації та захисту / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., Наукова думка, 2007. — 586 с.

 

2. Пухтецька А. А. Європейські прин- ципи адміністративного права: Моногра- фія / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2012. — 240 с. 

 

Прочитано 707 разів
Ви тут: Home Головна ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ - Пухтецька А. А.